76 років тому, 11-го травня 1945-го року в паризькому готелі «Мажистік» американські дипломати, урядовці і офіцери високого рангу святкували капітуляцію Німеччини. Господарем вечірки був Двайт Ейзенгавер — головнокомандувач сил альянсу у Європі і майбутній президент США. Серед гостей вирізнявся чоловік з атлетичною тілобудовою та генеральськими погонами — Джордж Паттон, командувач 3-ою армією США.
Він мовчки палив сигару, але потім в один момент не стримався: «Це ганьба! Кожного дня до в штаб приходять якісь бідні чехи, австрійці, угорці, навіть німці і благають щоб ми зайняли їхні країни. Дайте нам шанс доки росіяни не зробили з нас рабів».
Присутні намагались заспокоїти генерала, але він лютував іще більше: «Ми обіцяли свободу цим людям і буде більш ганебно, якщо ми про це забудемо. Якщо це означає війну з Москвою, то що ж? Нехай. Лише моя 3-тя армія готова вигнати їх з Європи під три чорти. Все одно колись ми битимемось з ними».
Того ж дня слова генерала передали Сталіну. Через сім місяців потому, 9-го грудня, будучи військовим губернатором південної частини американської зони окупації, Джордж Паттон збирався на полювання, а вже наступного дня він мав летіти до Америки. У поїздці на полювання його супроводжували начальник штабу Говард Гай і водій. Паттон і Гай сиділи на задньому сидінні. Раптом посеред дороги на зустрічну смугу з’їхала військова вантажівка, яка протаранила автомобіль Паттона. Гай і водій залишились неушкодженими. Паттона ж 
частково паралізувало. У шпиталі стан Паттона нормалізувався. Він жартував, що це вже 70-ий шов на його тілі. Але вже 21-го грудня Паттон раптово помирає. Причини смерті досі залишились нез’ясованими.
В 1970-му році життя генерала Паттона екранізував Голлівуд. Паттон попереджав про небезпеку комунізму ще навесні 1945-го. Влітку 45-го американська армія завершила зачистку західної частини Німеччини і створила уряд військової окупації посеред руїн. Генерал став військовим губернатором більшої частини американської зони окупації. У своїх листах до рідних і колег по службі він висловлював занепокоєння щодо майбутнього Європи під більшовицькою окупацією. Ці листи були опубліковані в 1974-му році під назвою «Документи Паттона».
7-го травня 1945-го генерал зустрівся з держсекретарем США Робертом Паттерсоном. Паттон був серйозно стурбований діями СССР, що не дотримувався демаркаційної лінії між більшовицькою та американською зонами. Його також турбували плани Вашингтона щодо часткової демобілізації армії США. Паттон сказав держсекретарю: «Тримаймо наші черевики напастованими, а багнети нагостреними. Покажемо свою силу Красній Армії. Це єдина мова яку вони розуміють». На що Паттерсон відповів: «О, Джордже, ти занадто довго був на війні».
Паттон запевняв, що більшовицька система постачання військ змогла б протриматись лише 5-7 днів. Говорив, що США перемогла німців, але не звільнила Європу. Наполегливість Паттона не була почута, а лише насторожила політиків у Вашингтоні і Москві. Чим більше він зустрічався із високопоставленими офіцерами Красної армії, тим більше впевнювався в тому, що комунізм необхідно задушити зараз, коли такий шанс ще є.
18-го травня 1945-го року в одному із листів Паттон пише: «На мою думку американська армія, така, якою вона є зараз здатна розбити комуністів. Хоча у них є ефективна піхота, проте їй не вистачає підтримки артилерії, повітряних сил і танків. А також вміння комбінувати різні роди військ. В той час як ми перевершуємо їх за усіма цими компонентами. Якщо треба боротись з комуністами, то треба це робити якомога швидше».
Паттона почали поливати брудом, коли стало відомим його ставлення до євреїв і переможених німців. Паттон вважав звички євреїв, які повернулись до Німеччини, огидними і не цивілізованими. Йому не подобалось як вони поводились, коли їх розміщували в лікарнях і приватних будинках. З одного з листів: «Ці люди не розуміють що таке туалети і відмовляються користуватись ними за призначенням. Хіба що в якості схованок для консерв і всілякого мотлоху».
Також він писав: «Деякі есесівці, звісно, є військовими злочинцями, проте немає підстав ставитись так до всіх них без виключення». Лише після повторного нагадування Ейзенгавера Паттон наказав виселити німецькі сім’ї з будинків для того, щоб звільнити місце для більш ніж мільйона євреїв. Проте проігнорував наказ знищити німецькі заводи відповідно до плану «Моргентау», що полягав, серед іншого, в ліквідації в Німеччині важкої промисловості і перетворення її в аграрну країну.
У листі до своєї дружини Беатріс від 14-го вересня 1945-го року генерал писав: «Я проти відправки військовополонених, щоб вони працювали в якості рабів, де більшість з них помре від голоду». Незважаючи на свою незгоду з офіційною політикою, Паттон намагався пом’якшити ефект від плану «Моргентау», що призвело до ще більших суперечностей із Ейзенгавером.
Після візиту в Берлін Паттон написав дружині 21-го липня 1945-го: «Ми зруйнували те, що могло б стати добрим народом і натомість збираємось замінити їх на азійських дикунів, внаслідок чого вся Європа стане комуністичною. Я міг би не віддати це місто червоним, якби мені дозволили».
Ейзенгавер у пресі посприяв кампанії проти Паттона і ухвалив рішення про звільнення його з посади військового губернатора. Паттон же до кінця свого життя був упевнений, що не виступаючи проти зростання комуністичного впливу в Європі, політики ставлять під загрозу майбутнє Америки.
Анатолій Мицкан,
на фото портрет генерала Джорджа Сміта Паттона
авторства польського художника
Болеслава Яна Чедековського
