Життя коротке. То революції, то тюрма, то війна…, кому нагороди, а кому тюрма, а декому і нагороди, і тюрма, а там дивись вже й хвороби і старість не за горами … Таке життя мого покоління… Якщо нова лавина війни накриє Україну – то буде вже не моя війна… То буде вже війна для нового покоління. Покоління реперів, стендаперів, коміків, феміністів, різних космополітичних груп, народних обранців, цинічних прагматиків, інших фріків.
А крім того є мільйонна армія поліції, СБУ… A от наївних романтиків, готових голими-босими захищати Україну вже не буде. Вони сидять по тюрмах і під домашнім арештом.
І не тому, що я боюсь взяти в руки зброю. Я просто хочу, аби у перших шеренгах на війну пішли авакови, геращенки, луценки, порошенки, баканови… і полчища так званих правоохоронців.
Я також не хочу, повернувшись із фронту i потрапити у тюрму за вигаданими звинуваченнями. А сьогодні ми бачимо саме таку картину. Кілька годин тому у реанімацію відвезли ветерана війни на Донбасі Анатолія Віногродськoго — через психологічне катування правоохоронцями дає збої серце, у застінках СІЗО за вигаданими звинуваченнями перебуває хворий на серце ветеран війни, колишній командир добробату «Донбас» Семен Семенченко, вже котрий рік у застінках СІЗО гниють добровольці з роти «Торнадо», другий рік ні за що сплачує життям і здоров’ям у камері СІЗО ветеран війни на Донбасі Андрій Антоненко.
Загалом в Україні порушені кримінальні справи проти більше як 8 тисяч ветеранів війни на Сході.
Життя точно нам не дароване для того, щоб захищати Вітчизну, а потім у відвойованій тобою ж Вітчизні доживати свій вік за гратами.
Ростислав Демчук
