140 років тому: 5.04.1881 – у с. Іржавець на Чернігівщині народився Дмитро Ревуцький, музикознавець, один з основоположників міжвоєнного музикознавства, фольклорист, літературознавець, брат Левка Ревуцького, батько Валер’яна Ревуцького, родич Олекси та Миколи Стороженків.
Рід Ревуцьких пов’язаний з донькою гетьмана Б. Хмельницького – Марією. Першою вчителькою була мати Олександра з дому Каневська, піаністка, фольклористка, вільно володіла німецькою та французькою мовами.
Приватно навчався у Миколи Лисенка. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906 р.). Співзасновник Музичного товариства ім. М. Леонтовича 
(лютий 1921 р.). Професор Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1918-1932 рр.), співорганізатор з К. Квіткою Етнографічної комісії АН УСРР, старший науковий співробітник Інституту фольклору та етнографії АН.
Його плідна наукова діяльність у сфері української фольклористики розцінена більшовицькою владою як «буржуазний націоналізм», а друковані праці затавровані як поширення «петлюрівської ідеології».
1932 року звільнений з інституту, а раніше надруковані книжки методично піддавались шельмуванню та вилученню з бібліотек. «Українські народні думи та пісні» (1919 р.) перевидані у 1930-му, але зі значними змінами, «Живе слово», книжка з мистецького читання (1923 р.), у 1930-му вилучена з бібліотек за український характер, тритомна збірка українських пісень «Золоті ключі» (1926 р.) 1935 року розгромлена за «ідеалізацію чумацтва» керівником Комітету мистецтва при НКО УСРР А. Хвилею.
1939 року викрадено підготовану до друку книжку про українських кобзарів, наслідком чого переніс інсульт і майже рік пролежав у ліжку, втративши мову… Автор близько 60 музикознавчих та фольклористичних праць. 29.12.1941 року у Києві, у власній квартирі вбитий агентом НКВД разом з дружиною Марією. На жаль, до нині в статтях та розвідках про Дмитра Ревуцького нерідко пишуть: «загинув від ножів невідомих людей», «невідомі зарізали разом із дружиною», або ж взагалі виглядає, ніби це зробили німці: «загинув з дружиною під час німецької окупації Києва».
… Першою була убита дружина, яка відкрила двері. Ревуцький працював за робочим столом над рукописом про М. Лисенка та був замордований з рафінованим садизмом – молоток, яким йому було завдано 34 удари, зірвався з держака…
За півстоліття по тому мистецтвознавець Валентина Кузик віднайшла в протоколах НКВД звіт про знищення «зрадника Батьківщини» професора Ревуцького, який «перейшов на службу до німців»… Їхній син Валер’ян оминув цю страхітливу розправу, пересуваючись у той час навколишніми селами у пошуках харчів.
Століттями, щоби знищити націю, Москва фізично вбивала видатних українських діячів, інтелектуалів, вчених, громадських, культурних чи політичних діячів, бо без провідної верстви немає нації.
Зенон Боровець
