Новий уряд — нові обличчя. Зачарування молодістю швидко пройде, оцінювати їх сьогодні рано. Земляцтво Олексія Гончарука нам, на Чернігівщині, мало що дасть…
Оно, Кучма був і прем’єром, і два строки президентом, а толку?! Одна лишень дорога була підправлена, та всі монастирі попередавав московському патріархату, і в своєму глухому Чайкиному побудував м’ясокомбінат, на який звозили худобу і людей, яко робітників, аж із Шостки…
Радує хіба, що Олексій Гончарук був колись першим номером у партії «Сила людей» — вона, хоч і аморфна, але все ж там якийсь рух був (рух не той, що Рух, та все ж). Щоправда, партійці «Сили людей» чомусь радісно не цілуються, а навпаки говорять не дуже привабливі речі про свого колишнього соратника…
Побачимо, хоч переляк у його очах мені й не подобається.
Притомними видаються новий міністр закордонних справ Пристайко, міністерка освіти і віце-прем’єр Кулеба, потертий Європою.
Насторожує нєкій Бородянський, що був смотрящім від «Масковскаво камсамольца», а тепер всю українську культуру підгребе. І від Нищука толку було мало, та все ж від цього органу ФСБ (я про газету) чекати пуття ще безтямніше…
Шкода, що зліквідовано міністерство інформаційної політики.
Звісно, не за Стецем шкодую — був бєсполєзний і для свого кума Порошенка, і для України. Але ж мова про напрям політики, який є визначальним для перемоги над російськими окупантами.
Проте загалом новий прем’єр правий — важко буде повертати довіру до державних інституцій. Доповнюю — так дискредитованих Богданом Сен-Тропійським та його шефом …
Ну, а про Авакова — колекціонера винних пляшок і грошей російської імперії та її окраїн, говорити не хочу. Для мене висновок один, сказаний відповідальним працівником Нацполіції мені особисто: «Реформа? Закінчилась, не почавшись».
У всій цій катавасії зеленої Ради і влади мене цікавить одне: за обмін українських полонених на російських окупантів чи не підписав задля цього наш дорогий Президент якихось секретних угод по Донбасу?
Василь Чепурний
