Кожного вечора міністр Степанов йшов до аеропорту «Жуляни» й журливо дивився в порожнє, сіре, низьке небо… Він чекав вакцину… Час від часу лягав додолу прямо в костюмі і прикладав вухо до землі… Як прикладать вухо до неба, він не знав…
Про всяк випадок ще уточнював у митників: «Нема?»
– Нема, — зітхали митники.
— А що є?
— Є портвейн молдавський рожевий «Пуркарі». Контрабандний товар. 250 гривень за бутилку. В магазіні — по триста… Будете брать?
— Ну, дай пару штук, — погоджувався Степанов.
А по небу мовчки, люто летіли журавлі…
Віталій Чепинога
