Знаєте, як дошукує собі нову дружину кебетливий чоловік, котрому у першому шлюбі не пощастило? Він змальовує собі в уяві образ іншого двоногого щастя! Щоб безпремінно була волоока, зі смаковитими губами, мала гарні стрункі ноги, звабливі ямочки на щоках та під колінами… І так далі…
Я не вперше піду на вибори, тому йтиму туди, як на ярмарок. Насамперед, не голосувати, а обирати кандидатуру до заздалегідь облюбованого фасону. Модель такого у мене давно уже є.
Я вважаю, що Україні в президенти потрібна людина штибу чеського Томаша Масарика. Ах, ви не знаєте, хто це такий? Тоді слухайте…
Сто років тому ситуація в тодішній Чехословаччині була чимось схожа на нашу нинішню. Державу поглинала німецька експансія, як нас московська. Повсюдно лунала німецька мова. Вона вважалася престижнішою за чеську. Бо всі головні командні висоти займали переважно німці, або місцеві перевертні, котрі чистили себе під арійців. Сподіваюся, ви тут уже точно бачите повтор ситуації в Україні…
На виборах 1918 року, коли було проголошено створення Чехословацької республіки, главою держави обрали філософа Томаша Масарика.
З чого почав він свою роботу?
Насамперед зі створення національно зваженого… мовного законодавства.
Був розроблений і ухвалений закон, відповідно до якого на посади державних службовців приймаються особи, які складуть жорсткий іспит з державної мови. Насамперед, на пости у правоохоронних органах, армії, міністерствах, відомствах, меріях міст і селищах. Німці ж, блаженствуючи до того у чехословацькій владі, практично складаючи її основний кістяк, ніколи й не пробували оволодіти мовою титульної нації. Відтак, арійці опинилися поза владою.
Вам нічого не нагадує ця ситуація? Чи не ця ж проблема нині мучить Україну?
Тому я екстраполюю ситуацію, накладаючи макет Томаша Масарика на тих сорока двох кандидатів, що вони заявили: виберіть мене! Є там хоч близько така особа? Хто з них наш, український Масарик?
Олександр Горобець
