Тут трошки інший рекорд. Ще ніхто з президентів так швидко (4 місяці) не ліквідовував свою власну посаду. За що-що – а от за це я готовий йому подякувати. Інститут Президента України доведено до рівня плінтуса.
Ця посада (начебто найвища в країні) стрімко делегітимізовується. Він, може, й хоче зробити її більш людяною й тюнінгованою, але він її вбиває.
Я теж проти надмірного пафосу, неприступності та роздутої солідності. Але гра президента країни в «в доску свого парня», в оце панібратство «на коротку руку» — це дешевий пацанячий прийомчик рівня міжквартальної гопоти. Є все ж таки статусні речі, якими не можна нехтувати, оскільки вони пізніше знехтують тобою.
Зеленський дивним чином уособлює всі типові помилки всіх популістів усіх часів і народів, а саме: бажання сподобатися без відчуття міри. Він тупо переграЄ, і тому він сам себе перегрАє.
Дивно, чому людина взагалі не вдупляє, хто вона і на якому політичному рівні перебуває. Оцей от «прес-марафон» найкраще було би провести на барахолці – там, окрім президента, є безліч іншої дешевизни.
Хоча – я навіть радий, що зусиллями зеленого чоловічка дискредитовується посада президента. Зеленський робить усе, аби сам інститут президентства відживав своє. Аби разом із нездоровим (погоджуюся) пієтетом до цієї посади заразом зникла цілком здорова шана до неї, респект, статусність. Він думає, що займається олюдненням цієї демонізованої посади – а насправді він займається її пониженням.
Логічним продовженням тренду я бачу перетворення України в парламентську республіку. З огляду на зашкал факапів нашого №1, можливо, вартує взагалі прибрати цю посаду, аби вона не муляла нікому очі й не служила приманкою для всяких реваншистів. Фамільярний президент з адідасним рівнем етикету – це найкраща антиреклама для посади президента.
Верховнокомандувачі не метушаться.
Вони теж люди і зроблені не з каменю. Просто в мирний час метушливий Верховнокомандувач виглядає кумедно, а в воєнний час метушливий Верховнокомандувач сіє паніку.
Володимир Олександрович що в мирний час, що в воєнний виглядає стабільно убого в своїх намаганнях бути на ти з плебсом. Нема кому нашептати йому на вушко, що він помилково обрав свою цільову аудиторію. Плебс ніколи не рятує собі подібних. А президент (зі своїми піцами з моцарелами) вже уподібнився. Всі популісти падали якраз у той момент, коли плебс назавжди забирав їх до себе.
А може, так і задумано – висміяти, схохмити, опустити, знищити сам інститут президентства, аби країна перейшла згодом у колективну форму управління. Мені особисто ближчою є парламентська республіка. Я не буду проти ліквідації посади президента. Тому вимагаю від Зеленського: «жгі» далі.
Остап Дроздов
