Мені подобається думка про те, що національний характер спроможні сформувати лише сильні та ефективні державні інституції. Зараз в Україні з цим біда. Відверто кажучи, не тільки зараз, а вже багато-багато років та біда. Але на моїй пам‘яті ще не було епізодів, коли слабкість інститутів державної влади не намагалися б приховати, а навпаки, виставляють як досягнення.
Звісно, маю на увазі останнє рішення РНБО про санкції щодо контрабандистів. Справді, «чорна п‘ятниця». Ок, кум Путіна, літаки, яхти, труба та канали… Держава має захищати себе, хоч і сумнівними способами з точку зору Конституції, але ж можна списати на дії країни-агресора.
Рішення РНБО не витримує жодної критики хоча б через той факт, що проти більшості з «ТОП-десятки контрабандистів» взагалі не проводяться слідчі дії та не було відкрито проваджень, вказаним особам не вручені підозри, не кажучи вже про судові вироки.
Чому ж тоді в цьому списку нема відповідних керівників правоохоронних органів? Чи вказані злочини проти держави підсанкційні особи розпочали здійснювати лише зовсім нещодавно? Не говорячи вже про запитання про те, що в країні точно є понад 10 контрабандистів.
Санкції — це обмежувальні заходи. Їх потрібно швидко підкріплювати беззаперечними доказами, фактами та вироками + чіткими діями з реформування митниці, які убезпечать країну від регулярного грабунку контрабандистами. Інакше, це все буде нічим іншим, як вибіркова боротьба та політичне ток-шоу.
Такі дії не принесуть нічого іншого, крім шкоди державі.
РНБО та Парламент мають займатися реформуванням правоохоронної та судової системи. Їх відсутність — вже давно одна із основних загроз національній безпеці та існуванню країни взагалі. І ніякі санкції цієї роботи не замінять.
Олександр Ломако
