Я постійно і багато критикував наш парламент всі чотири з половиною роки. І було за що. Але сьогодні саме парламент (так, цей недосконалий, слабкий, лінивий, частково корумпований) виявляється основним оплотом демократії.
Тому є два пояснення — юридичне та політичне.
Юридичне пояснення полягає в тому, що рішення президента про оголошення позачергових виборів є неконституційним. Висновок про це вже опублікували декілька відомих юристів-конституційників, хоча інші фахівці, навпаки, вважають, що все в порядку.
Мені особисто аргументи про неконституційність вважаються вартими довіри. Немає сенсу тут сперечатися, бо ні я, ні ви (з ймовірністю 99%) не є фахівцями в цьому питанні, а рішення ухвалить Конституційний суд. Як він вирішить, так і буде.
Політичне пояснення полягає в тому, що навіть прихильникам Зеленського (і тим більше його противникам) не варто вважати дочасні вибори гарною ідеєю.
І ось чому.
1. Надмірна концентрація влади в одних руках ніколи не була хорошою справою, навіть якщо ці руки чисті. Маючи контроль над парламентською більшістю та, врешті, над урядом, новий президент сконцентрує у своїх руках абсолютну владу. Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно. Президент набагато краще працюватиме, якщо матиме необхідні противаги і стримування.
2. Партія «Слуга народу», яка може завести у парламент більше 200 депутатів, наразі фактично не існує. Ми знаємо лише двох людей з цієї партії, причому від одного з них закон вимагає нині призупинити членство. Ніхто не знає, ким буде заповнений виборчий список. Таке заповнення парламенту «котами в мішках» є небезпечним, особливо враховуючи відсутність системи відбору людей та кадрового резерву у нового президента. В будь-якому випадку, щоб виграти, потрібне телебачення, за яке доведеться розраховуватися місцями у списку.
3. Дуже невдалий час для виборів означатиме вкрай низьку явку. Може статися, що парламент обере абсолютна меншість громадян. Це не сприятиме єднанню і так розколотої країни.
4. Дочасні вибори мають вкрай негативний економічний ефект. Ми вже маємо майже зірвану місію МВФ, наслідки чого згодом позначаться на наших гаманцях. Жодна політична доцільність не варта таких проблем.
Зрозуміле бажання президента отримати повний контроль, скориставшись ейфорією перемоги, поки не впав рейтинг. Але це гострий з двох боків ножик, яким можна нанести травму самому собі. Повний контроль, ще й отриманий у такий стислий термін, призведе до того, що громадяни (і прихильники, і супротивники) покладатимуть повну відповідальність за все в країні на одну людину. Дуже швидко ця ноша придавить. З кожним кроком буде більше невдоволених, а простору для політичних маневрів не залишиться.
Якщо дочасні вибори відбудуться, завдання громадян полягатиме в тому, щоб обрати парламент із дієвою коаліцією, націленою на реформи, але без надмірної концентрації влади.
Україна — традиційно країна балансу, а не авторитаризму. Випадки протилежного підходу поодинокі, нетривалі і вкрай неуспішні.
Валерій Пекар
