До закінчення російсько-української війни ще далеко, а президент Польщі Анджей Дуда уже боїться спалаху злочинності в Польщі і Європі, бо, мовляв, українські воїни хлинуть туди, а вони всі мають психологічні травми внаслідок війни. Наше МЗС належно відповіло, нагадавши, що війна почалася ще 2014 року (що короткозоро не помітив Захід) і за цей весь час нема проблеми, вигаданої Дудою.
Просто у польській свідомості, викривленій шляхетським гонором, українці досі – гайдамаки, ребеліянти, схизмати, зрештою, бидло. Щодо останнього – приклад польського міністра оборони (!) Косіняка- Камиша, який обурюється, що українці в Польщі їздять на дорогих машинах, живуть в недешевих готелях. На стайню їх! Бунчуків! От якби були в стані бидла – міністр оборони Польщі мовчав би…
Як мовчить про бездіяльність польської авіації, що впусту підіймається в повітря для провітрювання замість збивання російських дронів та ракет, які таки залітають на територію Польщі…
Бояться українців і мадяри, таємо пригадуючи собі злочини своїх предків, які в другій світовій війні палили українців, зокрема, у Корюківці знищили майже 7 тисяч людей. Мадяри рухали свою армію до кордону в кінці лютого 2022 року, марно роззявляючи свою зажерливість на українське Закарпаття. Домовились з Путіним. Але українці вгамували фантомну біль імперської Мадярщини.
Бояться українців словаки, вишукуючи серед наших біженців тих, які, мовляв, загрожують національній безпеці. Що тут сказати? Оця боязнь є свідченням зростаючої лідерської ролі України, як мінімум, у східній Європі. Якщо, звісно, українська влада зможе належно тою роллю розпорядитися…
А щодо українців, які потерпають у згаданих країнах від тамтешнього шовінізму, рецепт один, від Тараса Григоровича: “В Україну ідіть діти, в нашу Україну!”.
Василь Чепурний
