Усі мої намагання топонімізувати у Києві ім’я Євгена Чикаленка наштовхнулися на дикий, організований спротив проросійських сил та на беззубість націонал-патріотів, які мене не підтримали, бо, мовляв, не знають, хто такий був Чикаленко… У цьогорічному грудні Євгенові Чикаленку — 160 років.
ХТО ТАКИЙ ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО ТА ЧОМУ ЙОГО ІМ’Я ВАРТО АКТУАЛІЗУВАТИ?
Відзначення 100-річчя Української Революції 1917-1921 років, яке розпочалося було згідно Указу Президента П. Порошенка та відповідного розпорядження Кабміну мало би продовжуватися понині. Але «зелена» влада про них не згадує. Досі таке відзначення супроводжувалося лише згадками Голови Центральної Ради Михайла Грушевського. Але ніхто жодного разу не обмовився про Євгена Чикаленка, без якого ні самої Центральної Ради, напевно, не було б, ні Революції 1917-1921 років, а сам Михайло Грушевський без запрошення від Чикаленка міг би не приїхати з Москви до України.
Комуністична пропаганда оббріхувала Центральну Раду та М. Грушевського і вперто замовчувала ім’я Євгена Чикаленка, якого його сучасники справедливо називали засновником УНР.
Євген Чикаленко народився того року, в якому помер Тарас Шевченко. Вони обидва – постаті 
різних епох. Тарас Шевченко народився у сім’ї бідного кріпака, а Євген Чикаленко – у сім’ї багатого поміщика. Проте їх об’єднує одна спільна місія. Вони обидва кожен у свій час врятували українську національну еліту від повного зросійщення.
Т. Шевченко зробив це своєю геніальною творчістю та життєвим подвигом, а Є. Чикаленко – меценатським подвижництвом та активною громадською і публіцистичною діяльністю. Він заснував та на свій власний кошт протягом восьми років видавав єдину в імперії щоденну українськомовну газету «РАДА», яка будила та гуртувала українську інтелігенцію, чим реально готувала її до національної революції.
Саме Євгену Чикаленку належить ідея скликання Центральної Ради. Саме йому було запропоновано її очолити. Але він відмовився на користь Михайла Грушевського.
Власними коштами Є. Чикаленка фінансувалося все національне відродження кінця ХІХ і початку ХХ століть. Він створив фонд підтримки письменників, який допомагав І. Франку, М. Коцюбинському, В. Винниченку та іншим літераторам. Коштами Є. Чикаленка було видано відомий «Словарь….» Бориса Грінченка та інші російсько-українські словники. Є Чикаленко підготував і поширив серію брошур для селян під спільною назвою «Про ведення сільського хозяйства». Він вклав 25 тисяч рублів у спорудження «Академічного Дому» у Львові.
Є. Чикаленко є актуальнішим сьогодні, ніж був колись, бо він є прикладом служіння українському національному відродженню, яке нарешті почалося в Україні завдяки зусиллям Верховної Ради 8-ого скликання та п’ятого Президента України.
Чикаленко не крав у своєї держави, а всі свої власні кошти віддавав на українську національну справу, що не є характерним для нинішніх казнокрадів. Тому для них залишається актуальним вислів Чикаленка: «Легко любити Україну до глибини своєї душі. А ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені».
Юрій Гнаткевич
