З історії чернігівської «Просвіти»… Тут все епохальне – і брехня, яку поширювали комуністи, і стиль, і навіть анонімний характер. Бо ні товаріщ Морозов — директор музею комсомолу, ні Герард Кузнєцов — натхненник боротьби з «Просвітою», ні Геннадій Долженко — перший секретар обкому компартії, не ризикнули на отій цидулці підписатися…
По-перше, то для них не солідно, а по-друге, перепрошую, сцикотно…
Епохальна навіть назва цієї дацзибао — музей комсомолу вони називали культурою! Та й навіть моє прізвище не могли правильно написати — треба було і його русифікувати…
Музей же комсомолу був нами, просвітянами, ліквідований як клас. Згідно рішення представника Президента в Чернігівській області. Оскільки у комуністів рука не піднімалася прибиратися — довелося нам. А позаяк першого разу вони зламали наш замок, то довелось повісити справді «амбарний» (тільки тут комуністи і не збрехали) та розібрати експонати.
Портрети Берії, Жукова, Малєнкова та інший непотріб ми акуратно склали і запропонували «товаріщам» забрати. Прийшла їхня делегація — той же Морозов, ще один ветеран, який ніколи не воював, але надував свої утлі «ветеранські» груди. Прийшли і кажуть: «Дак здєсь уже нічєво нєт!». Кажу: беріть же своїх вождів! «Нєт, єта нам нє нужна!». Отакої!
Оскільки історичний музей також не побачив у них жодної цінності — довелося у дворі «Просвіти» ті патрети спалити. Звідси народилась брехня Герарда Кузнєцова в його книзі, ніби то «Чепурний жьог кнігі!». Уявляєте – «ізвєрг такой!»
Я наївно собі думав, що речі, які в комунії були як пережитки буржуазного минулого — ікона, прядка, рушники — дістануться «Просвіті». Дзуськи! Забрали! Вождів лишили, а наші реліквії забрали…
Звідтоді чернігівська «Просвіта» неодлучно — у будинку по вулиці Хлібопекарській, 10 (довго була вулицею Воровського). Вірю, що там буде і надалі.
Василь Чепурний
