Хочеться свободи, демократії і гарячої юшки з окунів! Хочеться здавати залік з термодинаміки і вивчати вогневу підготовку на військовій кафедрі ЧНУ у майора Сюсюкало. Тягне у музей в закритому приміщенні і на колгоспний тік. З Ейфелевої вежі хочу бачити Пізанську башту, а не навпаки.
Тепер не ходять один до одного «на яблука», а в кращому випадку на пиво. А я хочу саме на яблука! Хочеться, щоб люди познімали чохли з телефонів та пультів до телевізорів і милувалися побаченим.
Хочеться знову кататися на червоному трамвайчику від парку до Прута і назад. Хочеться купити у «Дитячому світі» югославський водяний пістолет, залити у нього воду і поливати перехожих з балкону будинку на вулиці Українській.
Тим часом їду маршруткою у Франківськ, бо соромно було сказати водію, щоб зупинився на Дріжзаводі…
Тупість
Звивини у мізках деяких чернівчан немов каси в супермаркетах — їх багато, але це не означає, що всі будуть працювати. Тому ми останнім часом все частіше стикаємося із звичайною тупістю. Коли ти помер, ти про це не знаєш, важко лише іншим. Те ж саме коли ти тупий.
Тупі безпосередньо біля кожного з нас. Коли, наприклад, бачиш як викидають сміття у вуличні урни, а не в спеціальні баки, які елегантно розставлені містом і які містяни за старою звичкою називають приблизно як «альтфатери».
Звісно, що негарно складати думку про людину лиш за перегаром. Але прикладів багато. На жаль. До речі, і слова ці дехто пише разом. Забуваємо, що наполегливість, ентузіазм, енергія, ініціативність — це негативні якості, якщо людина тупа. А ми помиляємося з цим. Більше того — тупість навіть робить декого секс-символом.
Я нікого не хочу ображати. Втім, «Нікого не хочу ображати» — зручна фраза, сказав — і ображай кого хочеш.
Володимир Килинич
