«Дмитро Коцюбайло («Да Вінчі») не раз показував, що він здатний захищати свою країну, навіть коли сама країна не до кінця здатна чи хоче це робити. Познайомились ми з ним на шахті «Бутовка» 7 червня 2015 року. (На фото Дмитро з того дня, хай буде таким молодим, тоді йому було 19).
Вночі був бій. Були поранені. Пам’ятаю, що «Да Вінчі» дав мені смішний, але міцний жовтий шолом замість мого симпатичного чорного, майже страйкбольного. Потім зустрічались кілька разів. Дмитро Коцюбайло — воїн у чистому вигляді. Якщо б ми шукали образ якогось ідеального українського воїна, патріота — то це він. На мою думку, доки є такі люди, як Дмитро Коцюбайло, будь-який зайда обламає свої зуби в Україні» — так я писав у своїй газеті «Голос України» 4 грудня 2021 року, коли Дмитра удостоїли звання Героя України…
Царства небесного.
Якщо там на небі щось є – то Да Вінчі буде там не останнім чоловіком, яким був і тут — на землі.
Олександр Клименко
