Не ще одне «розлюднення», і не просто індульгенція на хаос, а черговий поділ на касти – кому можна, все, а кому – «ти терпило!». А кого можна? Вже давно – всіх, принародним аутодафе змішування з лайном. Сеча й зеленка – як варіант. Ще не «позначили» ними? Просто до вас конкретно не дійшли руки.
«Вішати їх на стовпах!», бо не такі поглядами і т.д. – цього наразі не можна. Але тільки питання часу, все гаразд. Дикість з джунглів і тріумф гопоти – теж гаразд. Коли стався тектонічний злам, після якого так «захищати жінку» стало «гаразд»?
Де вони, моральні авторитети суспільства, з вагомими, а не лише постами на фейсбук, словами природнього обурення?! Де в Україні притомні журналісти, не питаю, бо в курсі, що нема. Ті кілька могікан, яких знаю, в т.ч. особисто, давно усунені від мікрофонів і шпальт.
Може, й добре, що В’ячеслав Максимович не дожив і не бачить? Тоді на трасі вантажівка вбила не лише надію України, також її останнього справжнього інтелігента. В еру торжествуючого бидла йому напевне не витримало б серце.
Людмила Пустельник
