Дощ загнав нас до хати. Говоримо про сіно, про нову дзвіницю, про черешні, що репаються, і про НАТО. «Давно хочу поцікавитися, що це за картина в тебе на стіні?» – несподівано питає Федорцьо. «Репродукція з Ель Греко. Портрет лицаря з рукою на грудях». «На лиці в чоловіка написано, що він знає, як і за що треба воювати». «Так», – згоджуюся.
«Але чому така дивна голова і рука?»
«Таке око художника. Ель Греко зізнавався, що бачить натуру в трьох проекціях – спереду і з обох боків. Лише так можна схопити сутність об’єкту і явища».
«Овва, наче про мене сказав», – усміхається Федорцьо.
«Чому про вас?» – питаю.
«Бо в мене теж три проекції, тільки трохи інші – спереду, збоку і згори. Дослухаюся, що каже Боже слово, що в радіо говорять і що підказує моє серце. І цей троїстий підхід дає мені розуміння усіх речей».
«Усіх-усіх речей?» – недовірливо присікаюся я.
«Усіх», – твердо відповідає Федорцьо.
«І що ж цей ваш троїстий погляд каже про цю війну? Коли вона закінчиться?»
«Коли скінчиться? – Федорцьо в задумі потирає груди, як невідомий лицар у Ель Греко. – По-перше, коли НАТО закриє на кордонах небо над нами. По-друге, коли НАТО дасть нам у повному обсязі бойову авіацію. По-третє, коли НАТО «прогледить», що в нас несподівано з’явилася ядерна зброя».
Мирослав Дочинець
