Жив колись у Конотопі Жорік.
Малоє таке, жваве, і на гітарі лабав як бог. На чотирьох акордах міг все зіграть, від «віжу тєнь наіскосок…» і до «ай джест кол ту сей ай лав ю».
Як співав — так і на Кірпічці, і на Семи Вітрах чутно іноді було, дивлячись куди вітер. Одним словом, талантлівий! Но дівчата якось не особо цінували. Тільки він бере гітару в компанії — як всі потроху додому збираються.
А діло молоде!
Тіло хоче ласки! Вопщім, якось познайомився Жорік з дівчиною. Сама з Попівки. Хароша дівчина, в самому соку. І до співу його харашо ставилася.
Пацани конєшно ржали, шо то вона просто трохи туга на вуха, но Жорік на дурносміхів уваги не звертав.
Щовечора після роботи він гітару за плечі, на велосипед — і в Попівку через аеродром. Ну, і там вже все як у молодих — пісні, обнімахи, поцілунки. Ну, і потім назад.
Так і катався щодня ціле літо, бо ж, кажу, любов — велика сила.
А раз мамка вєлік взяла в Жоріка, шоб гарбузи з города вивозить. Осінь вже була. Тож Жорік пішов пішки. Ну, і все добре — посиділи, поспівали з дівчиною, пообнімалися, і пішов він назад.
І вирішив трохи зрізати — через дачі і ярок, бо вже зовсім пізно. А там, на краю аеродрому, чи то воєнні, чи непонятно хто викопали здоровенну яму, ну, і Жорік в неї навернувся.
Добре, шию не зламав. І гітара ціла. Хотів піднятися, а бачить в метрі від себе очі зелені світяться. Вовк! Здо-ро-вий! І вже пащеку роззявив, ричить, слина бризкає. Від страху Жорік сіпнувся і зачепив струни на гітарі. Вовк замовк. Тільки звук гітари стих — вовк знов ричить. І насуваться на Жоріка. Ну, той почав грать. Вовк сів неподалік і слухає. А потім даже підвивать почав.
Вопщім, Жорік йому і «Сябрів», і «Синю Птицю», і «Піснярів» і даже «Шпішберген» співав. Ну, про Окуджаву з Висоцьким вопщє мовчу.
Так вони всю ніч і співали, доки не почули їх солдати з роти охорони аеродрому. Прийшли перед світанком. Бачать, в ямі чувак на гітарі грає їхньому сірку, шо прибився позаторік на КПП.
Вони, тіпа, ти, гармоніст, нашо нашого собаку в яму кинув? І сам чого заліз? Вопщім, витягнули Жоріка, який вже замерз як жаба. Напоїли чаєм на КПП, і пішов він додому.
А собачка той з того часу тільки бачив Жоріка на вєліку, то одразу вив, згадував, мабуть, той концерт.
А з дівчиною у Жоріка тоже все харашо.
Поженилися.
Руслан Горовий
