Прочитав сьогодньо-вчорашні перли майбутнього американського ґаранта і в мене з новою силою утвердилась думка, яка, насправді, вже давно мене не покидає. Я не можу це пояснити з точністю на 100%, але, але, але. Нова Велика війна буде. Не вчора, не сьогодні і не завтра, але світ вступив у період нової повсюдної нестабільності.
За вікном нові 1930-ті, як би хто не любив ці історичні паралелі. Тут не так важливо, чи буде Трамп дійсно анексовувати Гренландію та Канаду. Думаю, що ні. Скоріш за все, це черговий «шок-контент» для підтримання образу і рейтингу. Але.
Архітектура колективної безпеки, яка почала формуватись після другої світової війни і остаточно утвердилась після розпаду СРСР, дихає на ладан, якщо ще взагалі існує. Якщо завтра Пу вирішить анексувати в умовної Естонії умовну Нарву, я на 99% впевнений, що ніяка 5 стаття НАТО не запрацює.
Цінності післявоєнного світу все більше підважуються і навіть зневажаються. Ерозія стосунків між багатьма країнами досягла загрозливого, якщо не критичного, рівня. Світ завершує чергову, відносно мирну та всім зрозумілу, каденцію (1945-1990-?)
І немає поки що Особистостей, які могли би це зупинити. Все більше до влади в країнах приходять гопніки-популісти, які хочуть тягатись з гопніками-важковаговиками, а еліти провідних країн перетворюються на колективних Масків-Депардьє-Дуґіних.
Демократія стала заручницею невігластва соцмереж та ліберальної постправди, і нема жодних перспектив, що без складних суспільних потрясінь Зеленсько-Орбано-Трампи перестануть множитись в геометричній прогресії.
Протиріччя, що виникли між провідними країнами, не можуть бути вирішені тільки завершенням війни в Україні. Про що б цього року, чи наступного, не надомовлялись, це лише поставить один зі світових конфліктів на паузу, але аж ніяк не принесе світові новий мир і нову стабільність.
І може так статись, що зовсім скоро головним питанням світової безпеки будуть зовсім не нові чи старі кордони України. Якщо у вас є хата в селі – не продавайте. На всякий випадок. Натуральне господарство може ще згодитись…
Олександр Сапронов
