Пам’ятаю, як десь у 80-х минулого сторіччя питав у батьків, чому чи не в кожному плащі чи пальті у них в кишені обов’язково лежала господарська сітчаста сумка, яку усі тоді називали авоською.
На що батьки відповідали, що це тара для випадкових закупів. Адже тоді ніколи не знав на який з дефіцитів натрапиш по дорозі з роботи.
Авоська не займала багато місця в кишені, створюючи незручності, і могла легко поміститися в одній жмені. Єдиним її головним недоліком було те, що крізь сітку кожен міг розгледіти що тобі пощастило «урвати» в магазині.
Саме тому в ті часи суцільного дефіциту виглядало цілком нормально, коли на вулиці до тебе могла звернутися зовсім незнайома людина і запитати, вказуючи на авоську, де пощастило придбати, скажімо, банку шпротів, чи не менш популярні на радянському новорічному столі мандарини?
Застосування авоськи зійшло нанівець наприкінці 20 століття. І лише з початком моди на еко-тренди сьогодні знову заговорили про відродження авоськи.
Серед старшого покоління часто можна почути, що авоська — чисто радянський винахід. Навіть називають автора цієї валізи — радянського коміка Аркадія Райкіна. Проте в цій історії є правдивим лише те, що саме Райкін в одному зі своїх монологів назвав її авоською (авось, щось трапиться купити…).
Сама ж сітчаста господарська валіза в звичному нам вигляді з’явилася в кінці 19-го століття в містечку Ждяр-над-Сазавою в Чехії. Її винахідником є перукар Вавржін Крчіл. Він замовив для потреб своєї перукарні спеціальні сітки для жіночих зачісок. Але виріб не користувався попитом серед клієнтів. Тому щоби хоч якось «відбити» витрачені кошти, він припасував да сітки зручні ручки і почав продавати свій виріб під виглядом компактної господарської валізи…
Олександр Соломаха
