Голодомору 1932-33 передували три великі кампанії «добровільної здачі зброї» — останню русскіє з розмахом провели в УССР 1928 року. Це дало змогу як мінімум потроїти результативність другого Голодомору у порівнянні з першим — 1921-22 рр. Та розширити ареал його застосування — зокрема на Чернигівську та Полтавську губернію окупованої УНР, де перший голодовий теракт провалився (бо в тих краях 1922 року володіння зброєю було тотальним).
Тому виставляючи сьогодні у вікнах свічки — у пам’ять про жертв окупаційного терору — не легковажмо: там, де у вікно можуть виставити ще й карабін, Голодоморів ніколи не буде!
І якщо хтось знову біля Свічи пам’яти поставленим голосом прорече: «Все, що їм було потрібно — це хліб», плюньте і розітріть.
Все, що було потрібно українцям — це зброя і Армія.
І вже під час Третього Голодомору (а не «штучного голоду») там, де була УПА, ніхто не опух.
А там, де її не було, не опухли тільки комірники.
Ростислав Мартинюк
