Журналіст Єфим Мармер у своїх колонках для містечкової преси, демонструючи «мислительську» просунутість, не вперше кидає болотом у бік українства. Донедавна – скритно, як старуха Шапокляк, а це вже — навідліг і не криючись. Почав із загального: ай-ай-ай, які погані усі ідеологи. Був такий товариш Суслов, от наш Вятрович — схожий на нього. Та ні, мовляв, куди йому до Суслова, то ж фігура, гігант, а цей — сіряк сіряком. І хто за ним стоїть? Чинить поспішну декомунізацію. «А вот история моей семьи первой половини ХХ века сильно не вписивается в рамки трактовок директора УИНП».
Навіщо, мовляв, змінювати свідомість цілих поколінь?
І — о, жах!
«Ще живі ВОНИ…», — пише Мармер, а він, тобто Вятрович, уже замахнувся на 9 травня та назву — Велика Вітчизняна…
Скажу відразу – я стою за Вятровичем!
А ще — мільйони українців, які знають і пам’ятають страшну і трагічну історію свого народу, і якщо історія родини Єфима Мармера не вписується в неї, то я дуже сподівалась, що у нього стане розуму і серця, аби збагнути – чому воно так?, прочитати розумні книжки, і зрозуміти хоча б те, що розумію я, українка, в історії і трагедії єврейства.
Декомунізацію нам треба було провести ще 25 років тому!
Ті країни, які це зробили, не побоялись вмент змінювати свідомість цілих поколінь, пішли далеко вперед у цивілізаційному плані, а ми все ще топчемось у червоному гною і рішучі спроби вибратися з нього чомусь зустрічають ось таку оцінку «просунутого» заслуженого журналіста Мармера. І чому це ми не мусимо міняти свідомість поколінь, коли ту свідомість формували наші відверті і одвічні вороги?!
А щодо 9 травня, то 99 відсотків тих, кого, не жаліючи і не рахуючи, сталінська кліка кидала під фашистські танки (особливо українців із визволених територій – неозброєними і не навченими), хто своєю кров’ю здобув ту Перемогу, то їх уже давно нема серед живих. Маю право так говорити, бо серед них був і мій батько, у якого ніколи не було сентиментів до всіляких радянсько-комуністичних примамбасів.
Мармеровські «ВОНИ» — це колишні кадебісти, які боролись з бандерівцями, і під час війни, у кращому випадку, були малими дітьми. Це про їхній душевний спокій так турбується товариш Мармер? Та навіть, якщо й не так, то хіба не зрозуміло, що цей маркер — війна, 9 травня — останній аргумент руськоміровських скрєпів на теренах України?!
Гірко, хоча й зрозуміло чому подібне пише український журналіст у день пам’яті жертв політичних репресій та голодомору.
Світлана Орел
м. Кропивницький
