В 1961 році, коли прорвало дамбу і в Києві на Куренівці загинули люди, перше, що зробила влада — закрила територію і позабирала фотоапарати.
Потім поступила вказівка змінити схему польотів цивільних літаків над містом. А потім почали «ліквідовувать» наслідки: за допомогою важкої техніки розчищати від мулу рейки для трамвая.
В мене записані свідчення очевидців про те, як ковшем розідрало дитину з мамою, яких засмоктала і вбила пульпа. Є свідчення про те, як трупи просто присипали грязюкою, шоб не бачили випадкові люди…
Є свідчення про те, як складали голі трупи «колодязем» в морзі аж до стелі, а люди приходили і промивали обличчя щоб впізнать, про те, що бульдозеристи відмовлялися працювати і тоді пригнали армію.
Ліквідація наслідків трагедії була не менш жахлива ніж сама трагедія. З тих, хто вижив, брали підписку про нерозголошення. Мертвих забороняли ховати в Києві, заставляли вивозити кудись далі.
Сьогодні я читаю про Кемерово.
Росія абсолютна спадкоємиця совка. В усіх проявах. Я особисто це зрозумів в часи Беслану, однак дехто не розуміє того й до цього часу.
Мені дуже шкода дітей.
Мій особистий прапор приспущений. Діти не мають вмирати тільки через те, що народилися в країні, де людське життя не вартує нічого.
Єдине чим тішуся, шо з кожним днем моя країна все далі від тої наслідувачки совка. Хай краще бардак, ніж такий «строгий порядок». Бардак з часом мине, а от дітей не повернеш.
Руслан Горовий
