Хто ходить на вибори з таємним наміром відбабрати в урні з бюлетенями батька чи маму нації, не рвіть собі марнотами серця.
Краще сидіть удома і цементуйте свої переконання читаннями популярних книжок про десяті коліна королів, князів, царів і понтифіків. Чи наснажуйтеся політологічними аргументами В’ячеслава Липинського про рятівну батьківсько-материнську місію для української нації династичної влади (принаймні так він думав до своєї сварки з Павлом Скоропадським).
Як у традиційних родинах не обирають батьків, так і у здорових націях батьків не вибирають. Тим паче загальним прямим голосуванням і на 2 каденції.
Лідери нації («батьки», «мами») з’являються ЧИНОМ, а не вибором.
А вибирають?
Всяк собі своє: хтось — чільника, хтось — ватага, хтось — менеджера, хтось — голову, хтось — пахана, хтось — хазяїна, хтось — верховця, хтось — свого, хтось — наглядача, хтось — пана, хтось — слугу.
Тому так нами і правлять.
Валерій Ясиновський
