Чому нині ми переважно ототожнюємо щастя із сексом, молодістю і гарною фізичною формою? Адже це помилка. Почитали нині кілька гендерних есеїв, один із них було опубліковано майже напередодні рос. вторгнення. Наші феміністки (прізвищ не називатиму), що ще не перетнули тієї вікової межі, коли обличчя видає вік жінки, діють на випередження, переймаються ейджизмом і проблемою сексуальних стосунків у поважному віці.
Вони хочуть, щоб старості не було, прагнуть, щоб у здорових людей завжди все було прекрасно. Однак проблема людей обох статей і різного віку полягає в тому, що переважно вони не вміють бути самі із собою. Саме в цьому вкорінена депресія.
Нині людині потрібен принаймні один гаджет, щоб не почуватися самотньою, а глаукома і катаракта може тут створювати проблеми: у першому випадку неперехідні, у другому зарадить операція одразу на 2 очах. Коштує така операція дорого, для нинішніх українських пенсіонерів вона часто несумісна із їхньою пенсією.
Взагалі наші найпросунутіші феміністки не розуміють, який рівень пенсій в нинішній Україні. Кумедно, коли вони міряють наших старших жінок якимись незрозумілими мірками.
Дівчата, Мадонна і наша пенсіонерка з Оболоні — не одне й те ж. Однак це не означає, наче пенсіонерка із Оболоні не може бути щасливою. Проблема полягає начебто в тому, що 
людина може почуватися щасливою винятково від сексу, грошей, стрункого тіла і пружної шкіри. Однак ми щасливі і від дружньої розмови, і від смачної їжі, і від мандрів — навіть в околицях, від присутності когось, хто тебе розуміє.
Декому для щастя потрібні діти або внуки, а декому — коти або пси, рибки і папужки. Ми можемо почуватися щасливими від спілкування з природою, із мистецтвом, із Богом, із рослинами, яких вирощуємо в саду і на підвіконні в горщиках, від різних захоплень, що їх прийнято називати гоббі. Людина може бути щасливою у своїй праці. У волонтерстві.
Нарешті деяким людям приносить радість процес думання або фізичний рух і вправи. Усі в Україні будуть невимовно щасливими, коли нарешті скінчиться війна, москалі перестануть убивати українців на фронті і в тилу в часі бомбардувань і нальотів шахедами.
Навчитися бути щасливим непросто, але можливо. В одному із творів Маркеса є чудовий вислів про те, що немає ліків від тих хвороб, які може вилікувати щастя. Мені здається, що добрі і змістовні люди поважного віку якраз уміють цінувати щастя, тому щастя і не втікає від них.
Безсумнівно, людина повинна вміти бути сама з собою і при цьому почуватися щасливою. Це і є гармонія, яку не купиш за жодні гроші.
Роксана Харчук
