Не знаю, чи кожної весни вона так рясно цвіте… Я так мало бувала у батьківському домі о цій порі… Пам’ятаю лише, що багато років тому мама принесла з лісу кілька зелених листочків з корінцями. І посадила перед вікнами. Лісові квіти, як відомо, рідко приживаються на іншому грунті. Але мамина конвалія проросла! Зміцніла і розрослася надзвичайно щедро.
І тепер, коли йду садом, доводиться обережно ступати. Щоб не поранити це ніжне диво, збираю маленькі пучечки і розставляю, де тільки можу.
Цієї весни конвалії у мене так багато… Здається, за все життя не було стільки…
Антоніна Палагнюк
