Літо волочиться за нами як мала дитина в супермаркеті і смикає за руку.
— Купи шорти! Купи окуляри! Купи морозиво! Ну, купи!
Відчепись, літо! Не до тебе поки.
Сьогодні ми заклопотані дорослі, тримаємо на плечах карантинну весну з її проблемами і ведемо за руку наше мале літо.
А воно ж таке мі-мі-мі і щире. І рано чи пізно наші черстві серця розтануть і ми опустимось перед ним на коліна, витремо сльози і зазирнемо в його блакитні, з хмарками, очі.
Не плач, літо.
А хочеш морозива? Шоколадного, з поливкою, м-м-м-м.
То пішли…
Володимир Гевко
