… Коли я був алкоголіком, моїми найкращими співрозмовниками ставали випадкові товариші по чарці в барах. «Уявні» друзі. Але, знаєте, в стані алкогольної нестями приємно вислуховувати нескінченні історії про чужі печалі і турботи, в той час, як сам всередині — немов камінь.
Тоді зі мною часто бувало — вип’єш пляшку текіли, і кажеш сам собі: «А тепер можна і померти». І при цьому алкоголікам доступне те, на що абсолютно не зважають непитущі — щирість. Саме так. Багато голлівудських продюсерів віддали би все, аби отримати цей потаємний людський матеріал.
Іноді я чув таке, від чого волосся ставало дибки. Але була одна історія, яка прямо-таки «увімкнула» мене. Не пам’ятаю, як його звали, на вигляд — серйозний, елегантно одягнений, дорогий портфель, саме такі почасти і божеволіють. Підсів до мене: «Я бачу, ти хороший хлопець, давай вип’ємо».
Чому п’яниць часто називають «хорошими хлопцями», не знаю. Чарка за чаркою, і скоро я став володарем цілого зібрання творів його життя. Він говорив про те, що він на плаву, що дружина вагітна, бажаний контракт підписаний, а з понеділка він вступає на посаду, про яку мріяв останні десять років.
«Я злітаю», — сказала мені тоді ця людина. Саме так і сказав: я злітаю! І тут він схопив ще одну чарку, і процідивши крізь зуби: «Ти не повіриш, які у мене потужні проекти в голові», — перехилив її і кинувся до виходу.
Щось у мені закричало: затримай його, нехай він вип’є ще! Але ні, він вже був на вулиці. І я відвернувся від вікна, біля якого ми сиділи. А за мить — вискіт гальм, розпачливі крики, і я побачив на перетині двох вулиць щось безформно-криваве, що ще хвилину тому було людиною.
Що такого заподіяв цей хлопець, що Усевишній так жорстоко його зупинив? Чим він був гіршим за мене, гіркого п’яниці, із порожнечею всередині? Чому я залишився жити, а його зішкрібали з асфальту?
О, ні, після цього випадку я не кинув пити, це мене не зупинило, я кинув пити набагато пізніше, але саме тоді я зрозумів головне: ніколи не поспішай, не сміши Господа своїми грандіозними планами, не бийся як риба, нехай піна не здіймається на твоїх вустах, аби хтось неодмінно почув твою правду, не носися з нею, ніби з писаною торбою, не нав’язуй її людям!
Пам’ятай, твоя радість і твоя смерть прийдуть до тебе у свій, визначений час. Ти жодним чином не можеш на те вплинути.
Ентоні Хопкінс
