У мене різні ранки були в житті.
Були такі, що хотілося як раніше прокинутися і втекти на роботу, щоб не бачити того, хто поруч. Були такі, коли вставала з ліжка і плакала від того, що сама.
Сьогодні дивлюся, як троє різного віку чоловіків «топчуть» на кухні сирники зі свіжим яблучним повидлом (привезла від мами путівки) і розумію, що це те, чого я прагнула завжди, що це саме ті ранки, яких хотілося найбільше.
Щастя є!
Тільки воно у кожного своє.
Моє — оці милі чоловічі ротики на кухні.
А ще нині свято з присмаком осені — Успіння Пресвятої Богородиці. Недарма ж кажуть, що Успіння проводжай, а осінь зустрічай.
Отож, святкуймо і пам’ятаймо — ми багаті не тим, що маємо, а тим, що віддаємо.
Тетяна Череп-Пероганич
