Людина — істота соціально відповідальна. Тому я, наприклад, власні гарбузи виростив і кинув їх зимувати в чистому полі. Бо вони мені не потрібні, й ні до чого мене не мотивують. А троюрідна сестра Тоня принесла мені два жовті гарбузи… То я з них уже варив кашу двічі, варив суп, робив якесь печиво і просто пік в духовці. Це при тому, що я не люблю ні кашу гарбузову, ні супу, ні печива…
Викинуть ці гарбузи я не можу, бо боюся… Вона взнає. Не знаю як, але взнає точно…
Влітку вона мені кабачки приносила. Потім питає: де кабачки дів?
— Та, — кажу, — оладок напік…
— Не бреши! — каже Тоня. — Викинув!
Це при тому, що викидав я їх вночі, і того абсолютно точно ніхто не бачив. Лише якийсь чорний кіт…
Віталій Чепинога
