Пам’ятаєте, як у перші місяці після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року українці, передусім, жителі окупованих територій і наші військові почали активно застосовувати оце перевіркове кодове слово? Суто машинально вони змушували підозрілих людей вимовляти українське слово «паляниця», щоб відрізнити російських військових від українців. І це стовідсотково спрацьовувало: адже правильна вимова м’якого «ц» (через фонетичні особливості української мови) для росіян – один із каменів спотикання. Що й породило у соціальних мережах чимало мемів…
Втім, якщо хтось гадає, що такий доволі простий спосіб розпізнавання людей за національною ознакою винайдено порівняно недавно, то глибоко помиляється. Знаю з розповідей мого батька, учасника Другої Світової війни, що він, гвардії червоноармієць 48-ї гвардійської стрілецької Криворізької дивізії Г.Н.Южда, особисто таким чином жартома ідентифікував своїх бойових побратимів, аби відрізнити земляків від «псковських» чи, скажімо, «тамбовських».
Хоча насправді тоді на фронті у нього якихось непорозумінь із росіянами-однополчанами не виникало. Але й особливої дружби, відверто кажучи, теж не було. А ось про свого найкращого бойового друга – невгамовного грузина Гагу Табатадзе – він буквально протуркотів мені вуха. Після тих батькових спогадів я брав до рук атлас СРСР і шукав на карті Грузинської РСР оте місто Сталінір (сучасний Цхінвал), де народився і жив Гага Ясонович Табатадзе.
Після війни на той час минуло вже 20 років, і батько дуже жалкував, що у нього обірвалися зв’язки з бойовим побратимом, з яким він, як кажуть, «в окопі і хліба окраєць ділив навпіл». Вони складали одне ціле – навідник 1-го дивізіону Г.Табатадзе і гарматний номер 1-го дивізіону Г.Южда. Тому обидва в один день навіть були нагороджені за бойовий подвиг, здійснений у Східній Прусії, орденом Слави III ступеня…
Батько, знаючи мої нахили до журналістики ще з дитинства, сподівався, що я зможу розшукати його однополчанина з Грузії і відновити їхню дружбу. На жаль, мої листи «на дєрєвню дєдушкє» залишилися без відповіді.
А коли на світ Божий з’явилися сучасні інформаційо-комунікаційні технології, що значно полегшили пошук потрібної тобі людини, батько вже багато років, як відійшов у засвіти.
25 грудня ц.р., на Різдво, йому виповнилося б 113 років. Хай царствує зі святими…
Григорій Южда
