Хлопці з організації С14 упіймали мародерів, що грабували домівки евакуйованих людей на Ічнянщині, де вибухнули військові склади, виставили їх на площі з надписами «Я ЗЛОДІЙ»…
Пеське «лицьо» мародерства.
Тільки не кажіть, що ті бугаї — нещасні безробітні, яким тицьнуло до липких рук злодійського лантуха чорне безпросвіття, синя нужда чи фіолетова безвихідь. Якби можна було б достеменно зчитати їхні думки — певен, у багатьох «спочутливих» лисина дибки стала б.
Це «лицьо» скаженого азарту гопоти — жити за рахунок ближніх. Мати цих ближніх ні за що, за бидло, яке тільки для того й жиє-трудиться, набуває скарбу, щоб ВОНИ, джентльмени удачі, відчували п’янкий смак зальотної фортуни.
Колись злодійство в українства вважалося найогиднішим злочином. За найменші такі прояви дитяча-підліткова дупа була синя від батьківських віжок чи материнської лози. А як карали на горло отаких, як оці, — читайте Стефаника.
Ми нині європеїзовано гуманні.
Поважаємо право жити. Своє і чуже. Хоча все частіше це має вигляд як право чужих жити нашим коштом. Оці покидьки в гіршому для них разі підуть років на 3 шити рукавиці за стабільний тюремнмх харч, а в кращому — отримають щось умовне чи й домашнє… Ну, втратяться трохи разом з родиною-родичами: у суддів та й адвокатів теж свій азарт…
А ми з трепетом і дрожем чекатимемо нових непроханих візитів — у беззахисні батьківські хати чи дачні будиночки на шести сотках і купі наших кревних мозолів. На оті фазенди, що їх легше власноруч запалити, ніж оплачувати кабальну охорону од таки-от «лицьоносів» доблесним поліцейським фірмачам.
Валерій Ясиновський
