Жили колись в Конотопі три подруги — Віра, Надя і Люба. Працювали в бухгалтерії. І потриндіть були любителі. Всі сплєтні міські знали. І вже їх головний бухгалтер Софія Іванівна ганяла, так ганяла, но толку ноль.
Дивуюся, що вони їдять, чим запивають, з якими, власне, продуктами харчування потрапляють у їхні треновані тіла ті руйнівні бацили, котрі спонукають декотрих українських зірок спорту як не до дивних висловлювань, то нерозважливих вчинків?
Мій стародавній друг Федорцьо раз у три місяці підстригає свого сусіду Василя Фулитку. Той приносить чистий обрусик, а в ньому загорнуту четвертину слив’янки. Пляшку до пори кладуть у відро студениці і Федорцьо береться за ножиці.
Хлопці з організації С14 упіймали мародерів, що грабували домівки евакуйованих людей на Ічнянщині, де вибухнули військові склади, виставили їх на площі з надписами «Я ЗЛОДІЙ»…