Українське радіо зіпсувало мені сьогодні мій ранок. Ще до 6-ї, у благословенний ранішній час розповні літа вони знову, вже не вперше, балакали на теми, сутнісно далекі українському духові. Цього разу — про сурогатне материнство, минулого разу, коли спересердя вимкнув приймача — про права гомосексуалістів…
(Тут я скоротив текст, викинувши посилання на Біблію, яка чітко визначає, що є “гидко в очах Господа”)…
Щось не чув я передач про нормальне материнство — оте, оспіване, зокрема, Шевченком, для якого не було «нічого кращого, як тая мати молодая з малим дитятком на руках». Чи про святість подружнього шлюбу між чоловіком і жінкою…
Та в стрічці новин порадував польський президент Анджей Дуда: він підписав «Сімейну карту» і наголосив: «Як президент, я не сумніваюся, що сім’я, як справедливо зазначає польська Конституція, вимагає особливої турботи від держави. «Сімейна карта» показує ті основні елементи, якими я зобов’язуюся захищати сім’ю та захищати інтереси сім’ї, а також справи її членів, особливо дітей. Це наш культурний код, це наша ідентичність. Наша особистість допомогла нам пережити найважчі часи у дітей… На той час польська родина зберігала наші цінності. Саме тому родина — це особлива цінність, яка вимагає особливої турботи з боку владних структур».
Між іншим, бачив я нещодавно у Чернігові відому всім пані П., яка має дитину, народжену із пробірки. Жахливе видовище — стара жінка у якомусь лахмітті, тягнучи за руку доньку-підлітка, випрошувала жебри на вулиці… Шкода дитину — вона ж не винна…
Василь Чепурний
