Я на першому курсі винаймав кімнату на Дарниці, на Лісовому масиві, біля кінотеатру «Росія» (нині «Кіото»). Я там дивився «Калігулу» і навіть «Еммануель». Жив у баби, якій належала квартира. Баба читала жахливу «Київську правду», курила три пачки «Біломору» в день і розказувала про війну.
Вона жила на Хрещатику в червні 1941-го року…
Я її тоді слухав і думав: боже, як же це було! Як це, коли на тебе вранці падають бомби?
Та ото так і було, оказується… Обично…
Віталій Чепинога
P.S.
Хлопчиком я мріяв, щоб була війна. І щоб кинутися з гранатами під фашистський танк. І щоб зняли фільм про те, як я кинувся під той фашистський танк. І щоб усі в залі плакали.
Потім я став дорослим.
А в росіі я бачу багато хто не став.
Олександр Щерба
