Сухим підсумком цієї війни будуть дві узалежнені країни зі зруйнованими економіками. Цинічна агресорка, яка під вигаданими причинами віроломно напала на сусідню країну і розбила об війну свою економіку і побудовані торгові та дипломатичні стосунки і узалежнилась від Китаю. І країна, яка змушена була захищатись і захист та бойові дії на її території теж зруйнували і виснажили економіку захисниці.
І Україна узалежнилась від підтримки західних країн, а наша економіка перебуває на штучному диханні.
Але є і плюс — наші залежності принципово різні. росія узалежнилась від такого ж автократа, ми ж — від демократичних економік з цивілізованим підходом до надання допомоги і контролю за її освоєнням. Це страхує нас від виникнення повоєнної автократії, як справедливо зауважив Віталій Портников, дай йому, боже, здоров’я і ще одну Шевченківську премію. Бо щоб бути автократом чи диктатором — треба мати гроші. А Україна їх вже не має і тому збудувати закриту політичну систему не вийде. Навіть путін вже не справляється, маючи безмежні ресурси. За рік він витратив усе, що розбудовував і накопичував десятиліття.
Є й інша сторона медалі. Зараз гроші дають щедро і не питають, бо ми воюємо і в нас стріляють. Що буде з розміром та інтенсивністю допомоги після того, як війна завершиться — питання. І ще ми втратили одноосібне ухвалення рішень і увійшли в дольову участь в керування державою з іноземними партнерами. Бо мусіли. Втішає те, що наші партнери з цивілізованого світу і ми у підсумку навіть виграємо від такої співпраці.
Але ті, хто дає гроші та іноземні платники податків, які їх уможливлюють — дуже пильно стежитимуть за внутрішніми повоєнними процесами в Україні і педалюватимуть різноманітні реформи. Та накопичувальний позитивний ефект від реформ завжди довгостроковий і проявляється років за 5-10. Тому спочатку будуть воплі не гірше від рецептурно-таблеткових в освіті, охороні здоров’я, судовій системі та інших сферах. Бо при зламах системи завжди іде погіршення і відкат, який відчують всі. Вангую навіть певну появу антиамериканських настроїв, але це також буде нормально.
Хочемо ми чи ні, але так як раніше — вже справді не буде, і те, що війна безповоротно змінила нашу країну – не просто ліричні слова. З імовірних варіантів розвитку подій, які були в прогнозах, цей ще дуже навіть оптимістичний.
Володимир Гевко
