Життя довбо*обів цікаве і наповнене пригодами…
Летіли до Чикаго. Поруч сидів молодий пацан схожий на Цукерберга. В веснянках і в морській формі.
Всівся на сидіння і почав шморгати носом. Причому на нього ще й був направлений струмінь холодного повітря з вентилятора вгорі. Я трохи відсунувся і дихав через футболку, мало лі?
Воно десь дві години так сиділо шморгало, навіть заснуло. А потім мене ця вітродуйка задовбала, я взяв і виключив її.
— Вот? Ріллі? — чувак вирячив очі, розуміючи, шо зникло холодне повітря. Потрогав пімпочку, яка включала і виключала повітря і луснув себе по лобі. — Факін щіт. Тенк, ю!
— Нема за шо, козаче, — посміхнувся я, — бо в Чикаго вже приїхав би як Кай з льодяником замість серця.
— Вер а ю фром? — молодий Цукерберг шморгнув носом.
— Юкрейн!
— Вов!
— Ото тобі і вов!
Руслан Горовий
