За останню добу мав кілька розмов з важливими мені людьми щодо ситуації в країні. Це — волонтери, добровольці, ветерани і просто розумні люди, які вміють складати більше, ніж один плюс один і здатні до аналітичного мислення.
В цих розмовах народилася думка: подзвоніть своїм близьким, котрі занадто емоційні, або зневірені, або впали в апатію. Підтримайте!
Тим більше, коли відчуваєте в собі сили більше, ніж у них. Соціальних мереж мало, адже реальні слова підтримки це зовсім інше.
Поговоріть, підтртримайте, розкажіть анекдот, напросіться на гостину. Життя одне, і часом такий дружній дзвінок здатний творити дива.
Україна переживала ще гірші часи, ніж зараз, і можливо переживатиме ще гірші в майбутньому. Однак це не означає, що ми маємо опустити руки, зневіритися або відштовхнути слабших. Україна — це люди. Це ми всі в першу чергу.
Обіймаю всіх. Невсеремось.
Руслан Горовий
