Був у нашій початковій школі хлопака.
До науки — валянок і швайка в одному місці, а так нічого. Веселун і дуролом. Ото тільки-но щось утне чи ляпне, як стиць-гриць, то наш учитель Микола Андрійович одразу урок припиня та за указочку хапається.
Іде від дошки до задньої парти, указочкою замашненько так об долоню кроки відстукує і по складах, іржавим металом:
«ЖОР-РА, ПІ-ДЕШ НА ПРО-КУ-РОР-РА!»
Прокурором Жора не став.
Став колгоспним їздовим. І скоро пропав од могоричів, чи як казала моя баба, «від дурної горіляки».
АЛЕ…
Оце тепер думаю: мабуть, таки розбирався наш учитель, з яких яєць прокурори лупляться.
Валерій Ясиновський
