Хлопчик жив із матір’ю, яка працювала прибиральницею на вокзалі. Збираючись на роботу, вона дала йому гроші на хліб і молоко. Треба щось їсти, а зарплата через три дні.
Мовні конфлікти — невід’ємна частина українського повсякдення. Вони були і залишатимуться — допоки тут панують русскіє та їх колоніальні механізми. Але випадок у Прилуці — найбільшому україномовному місті на Лівобережжі — виламується за межі повсякдення.
Слухала цікаву радіорозмову про охорону пам’яток в Україні, про те, що служба така є, а охорони — нема. І це справді так. І поки щось зміниться в нашій країні, ми можемо втратити решту зі всього того, що ще дивом збереглося…