Мій Фейсбучний приятель Віталій Русанський дуже правильно зауважив, що відмова від дня пабєди і від РПЦ — дві перші умови деколонізації України. І це так і є! На Київщині, що зазнала стільки російських тортур протягом березня 2022 року, переважно церкви РПЦ. І що?! Туди підуть вірні на Паску? То заради чого були всі жертви?! За кого ж ти розіп’явся, Христе, Сине Божий? — хочеться запитати за Шевченком.
Дерусифікація — це як вимити руки після брудної роботи. Коли я закінчував свою роботу радника голови Чернігівської ОДА по декомунізації, на заключній прес-конференції сказав, що після декомунізації має настати дерусифікація. Тоді мене не зрозуміли. Тепер розуміння дала російська навала, яка менше, аніж за місяць окупації Чернігівщини стали викидати з бібліотек (які багатьом нашим головам громад взагалі зайві!) книги. Про УПА, про Стуса, про Мазепу… Чомусь не чути сміхунів, яких корчило від слогану «Армія! Мова! Віра!»…
23 квітня — Всесвітній день книг та авторського права. Мені пощастило доторкнутися до цього чарівного світу та запізнати особисто прекрасних видавців, письменників, авторів. Сьогодні надзвичайно важливими для розвитку української держави є саме книги.
Баба Варка, міцно тримаючи в руках лопату, скопувала грядки. Отут посадить цибульку, отам огірочки будуть, а отуди помідорчики поштиркає. Її мозолисті руки ніколи не знали, що таке манікюр, але вони добре знали, як потрібно перекидати земельку, щоб була пухкенькою. Стомившись, розігнулася й поглянула на сусідчине обійстя. Тут мешкала Таня з трьома діточками. Такі гарні малюки, одне під одне. Сама їх на ноги ставить, як померла ненька, ніхто жінці не допомагає. Одна й город обробляє й господарство тримає.
