Дерусифікація — це як вимити руки після брудної роботи. Коли я закінчував свою роботу радника голови Чернігівської ОДА по декомунізації, на заключній прес-конференції сказав, що після декомунізації має настати дерусифікація. Тоді мене не зрозуміли. Тепер розуміння дала російська навала, яка менше, аніж за місяць окупації Чернігівщини стали викидати з бібліотек (які багатьом нашим головам громад взагалі зайві!) книги. Про УПА, про Стуса, про Мазепу… Чомусь не чути сміхунів, яких корчило від слогану «Армія! Мова! Віра!»…
Тож у Чернігові пора прибрати ім’я російського письменника Короленка з обласної бібліотеки, поміняти назви вулиць, бо в Чернігові є не тільки Московська, але й Костромська… Знаєте, як вона з’явилася? У 50-і роки в міськвиконкому цими питаннями відав відставник родом з Костромської області, тобто окупант. І, звісно, одну з наших українських вулиць він так і обізвав. Для нього мова мала значення…
Є в Чернігові вулиці Суворова і Нахімова, є Пушкіна та Толстого — останні два були в Чернігові і, очевидно, підніметься завивання Баскервіллів на їхній захист. Але те, що двоє московитів тут були — не є аргументом, адже вони перш за все були апологетами російської імперії. Скажімо, Толстой у своїй знаменитій «Войні і мирі» створив двох героїв — царя і імперію. Там нема народу. Та й народ не наш. То чому нам триматися за Толстого? А Пушкін взагалі хвалив нищення Варшави, оббріхував нашого гетьмана Мазепу і помирав із запискою від царя Ніколая I зі словами «Я вєсь єво…». Це той Ніколай Палкін, який заслав нашого Шевченка в солдати, у приаральські степи…
Пам’ятник Пушкіну у Чернігові, на Валу варто перенести до музею. Кудись у закуток. І крапка.
А ще в Чернігові є вулиці імені героїв другої світової війни. Скажімо, Зої Космодем’янської, яка палила людям хати серед зими, за що її і здали німцям. Або сталінського маршала Рокосовського — зрадника польського народу. Її давно треба перейменувати на проспект Левка Лук’яненка! Цього давно домагається товариство «Просвіта» імені Т.Шевченка, а міська влада упирається…
Не повинно бути в нас місця і для бєлових-пухових та інших генералів кривавого режиму, а ось вулицю нашого земляка Олександра Молодчого треба залишити, бо свій. Натомість вулиці Серьожнікова треба повернути історичну назву — Борисоглібська. Тим паче, що й Сєрьожніков до Чернігова жодного стосунку не має — росіянин, що загинув на Дніпрі… Попудренко — українець, але був другим секретарем обкому компартії, тобто причетний до нищення українців. Тому – век, як кажуть німці! Як і маловідомих партизанів Балицького та йому подібних!
Отже, пора чистити Чернігів від російського сміття. Щоб дихати без міазмів руzzкого міра! Натомість мають бути вулиці героя Небесної сотні Віктора Орленка, першого голови чернігівського Руху Валерія Сарани, англійського письменника Джозефа Конрада, що жив у Чернігові. Має бути вулиця героїв Маріуполя і патріарха Мстислава (він при німцях сидів у чернігівській тюрмі і приїздив, коли була проголошена незалежність)…
Василь Чепурний
