Мене зачаровує неприкрита зневага путіна до Трампа. Це той самий бандитський форс, кураж – не просто обібрати лоха, а зробити це красиво, нахабно, демонстративно. Треба віддати належне путіну – він тримає марку і не просто отримує від Трампа те, чого хоче, а ще й принижує його, щоб ні в кого не було жодних сумнівів, хто головний в їхній парі.
Головний висновок із вчорашнього перфоменсу “Путін-Трамп миротворять”. Путін знає чого хоче, а Трамп – ні. Путінізм – результат культивування глибоко вкоріненої імперської великодержавної ментальності московитів. Трампізм – дитяча хвороба свободолюбивого норовливого американського народу. Тому Трамп вивертає шию, оглядаючись на свої рейтинги, а Путіну плювати на те, що думають його раби.
Деякі мої колеги під тиском торжества трампізму стали реагувати глибшим зануренням у пошуки відповіді на запитання: що відбувається в світі? І це дуже добре. Хвилі на озері (новини) не здатні показати ні глибину озера, ні якість його води. Щоб зрозуміти глибинні процеси у США і не тільки там, слід покласти на стіл три книги…
Аналогії у політиці мають значення. Недарма зараз, під час війни, стільки людей днем з ліхтарем шукають і не знаходять В. Черчилля. Я задумався, а кого з відомих українцям політиків нагадує Д. Трамп? Висновок виявився доволі несподіваним — М. Саакашвілі. Підкреслюю, мова не про схожість особистостей, а про функціонал.
У Америки є все — долари, крипта, золото, алмази, Голлівуд, Кремнієва долина і ще багато чого… Але курячі яйця у дефіциті. І от як же бути, простому мільярдеру, якщо на сніданок нема курячих яєць? То ж скільки він за них має відвалити крипти, щоб з’їсти ось те, улюблене з дитинства, яйце?
