Історія із Сі та Зеленським щодо інавгурації Трампа свідчить про те, що Земля, планета наша, перетворилася на великий хутір. Той, хоч і падлюка, але в нього берданка під ліжком схована. Тому я його запрошу на мій день народження. А як не прийде – хай не нарікає. Вип’ємо все без нього.
Давно хотів відповісти тим друзям і знайомим, які не перестають дорікати, що я буцімто навмисне ізолювався від літературного середовища і фактично приховую свої твори від ширшої читацької спільноти, позаяк не виявляю належної активности, щоб зацікавити видавництва своєю творчістю.
Побував у Києві на одній закритій інтелектуальній тусовці «Війна – як можливість». Йшлося про те, чи здатна нація переплавити свій біль, лють, помсту в прогресивний розвиток. Бо людська цивілізація влаштована за принципом «маятника». Чим більші біди й лихоліття вона переживає, тим певніші шанси на прорив. Зрештою, йдеться про «імунітет» націй і народів.
Часом політична карта світу нагадує мені клітинну будову живих організмів. І якщо мислити в координатах глобального виживання людства, то аналогія стає ще більш переконливою. Сучасна політична мапа – результат двох Світових воєн. Розпалися великі державно-імперські утворення, виникли сотні малих і середніх.
Гм… Київська школа поезії – се вам не Дмитро Павличко з Іваном Драчем. Звісно, КШП – не святі та Божі. Та дещо про суддів і творців нинішнього словоблуддя сплило на думку… Місто Київ! Я хто-зна звідки – тута! Союз двигає кінцівками, дихає на ладан, знайомлюся з Василем Рубаном і Станіславом Вишенським.
Жив був будівельник. Все життя будував будинки, але став старий і вирішив піти на пенсію. «Я звільняюся, – сказав роботодавцю. – Йду на пенсію. Буду онуків няньчити». Господарю було шкода розлучатися з цією людиною, і він попросив його: «Слухай, а давай так – побудуй останній будинок і проведемо тебе на пенсію. З хорошою премією!»
Олаф поводиться нерозсудливо. Стоїть по шию у воді і повторює, як папуга: тільки не у воду… Але це роль. Аудиторія — німецькі виборці теж не хочуть у більшості своїй давати ракети Україні і хочуть чути цей ідіотизм, бо страшенно бояться війни. Як у нас боялися і голосували за мир-примирення з росією у 2010, 2014, 2019…
Друзі, просив би всіх охочих прочитати цей запис до кінця. Щойно приїхав додому. У моїх книжок за крайній рік появилося немало нових читачів. Як ви знаєте, два романи із моєї, як називаю, «трилогії», тобто про Григора Тютюнника «Місяцю, місяцю», Івана Франка «Руки і сльози» цього року весною дійшли до фіналу Шевченківської премії…
Грудень був без морозів, йшли дощі, часто зі снігом, який однак не залежувався і швидко розтавав. Я здебільша сидів у хаті, а якщо й виходив надвір, то не надовго — пройшовся садом, постояв над озерцем і вертався додому. З якогось часу мене почала боліти права нога, і ставало щораз важче ходити. За́штрики, які порадив мені знайомий лікар по телефоні і які я сам собі впорскував у стегно, лише трохи стишували біль, але повністю не позбавляли від нього.
Зеленський двома ударами (зустрічами з Трампом) розтрощив зручненьку модельку війни в Україні. Цю модельку з брехні, шматків московської пропаганди і шкурного інтересу зліпили Вітя Орбан, Роберт Фіцо, султан Ердоган, комуністи Пекіна і… трампісти. В чому була її суть? Два слов’янських народи зчепилися поміж собою. І там, і там є демократія і вільний ринок. Тобто нічим особливо не відрізняються. Просто дещо різниться алфавіт.
