На вихідні я вирішив подивитися анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня». У кінотеатрі мережі Multiplex, біля станції метро «Чернігівська», майже всі квитки були вже розкуплені, тож мені дістався перший ряд, місця в якому зникали на очах. У залі був аншлаг. Фільм адаптовано під жанр сімейної анімації, тому дорослих було не менше, ніж дітей. Пристрасті навколо фільму «Мавка. Лісова пісня» почали накручуватися ще з 2015 року, коли компанія Film.ua, дочкою якої є студія Animagrad, оголосила, що приступає до створення анімаційного фільму за мотивами драматичної поеми Лесі Українки. Частка держави у бюджеті фільму «Мавка. Лісова пісня» – 26,45%, або 49 мільйонів 519 тисяч 728 гривень.
Але про що, власне, фільм?
Скажу коротко. Цей мультик не має нічого спільного з Лесею Українкою. Сюжет обертається навколо власника пилорами, який вирізав ліс, вступивши у війну з його мешканцями. А потім директор пилорами прийшов до Лісовика і слізно попросив, що в нього помирає маленька донька, тож йому потрібна цілюща вода. Лісовик дав йому цілющу воду, після чого власник лісопильні знищив ліс. Але пройшов час, капіталіст помер, а коли виріс новий ліс, до людей приїхала донька директора цього злощасного тартака, яка насправді виявилась вдовою покійного Килиною. Це для неї колись її чоловік випросив цілющу воду з молодильним ефектом, і вона стала молодою. Тепер омолодженій вдові потрібен не ліс для пилорами, а цілюща вода, на якій вона хоче побудувати свій бізнес. І в цю війну втягнуті обдурений нею Лукаш, наївна Мавка і селяни, яких Килина нацькувала на мешканців лісу. Щоб зупинити Килину, Мавка викликає Того, що в скелі сидить, і віддає йому своє життя в обмін за порятунок лісу. Як усі сімейні фільми, «Мавка. Лісова пісня» має щасливий фінал. Грою на сопілці Лукаш рятує Мавку від смерті і залишається з нею, а люди миряться з мешканцями лісу.
Перше враження, коли дивишся фільм, що це костюм із дорогого краму, зшитий безруким кравцем. Щоб компенсувати недоліки від слабкого сценарію, продюсери і режисери напхали у фільм знаменитостей із 
українського шоу-бізнесу. Разом із персонажами Лесі Українки у фільмі знімаються ляльки із образами музичного гурту ДахаБраха, а в озвучці задіяні Ніна Матвієнко, Олег Скрипка, Наталія Сумська, Юлія Саніна, Михайло Хома, Сергій Притула, Артем Пивоваров та інші.
Незважаючи на те, що у фільмі є ляльки із зображенням музикантів ДахиБрахи і зазначена співачка Христина Соловій, музика у фільмі настільки не помітна, що складається враження, ніби її там немає. А відомі музиканти використані виключно для того, щоб затягнути у кінопрокат їхніх шанувальників, адже тільки одна пісня Христини Соловій «Тримай» має 50 мільйонів переглядів. Якщо ж скласти аудиторії Юлії Саніної, Олега Скрипки, Ніни Матвієнко, то набереться, напевно, до 100 мільйонів переглядів. Хоча дивно, чому в такому разі продюсери не ввели в озвучку Олександру Заріцьку з гурту Kazka, пісня якої «Плакала» має 421 мільйон переглядів?
Найбільш провальним у фільмі, безперечно, є сценарій, який перетворює класичний твір української літератури на кіч з претензіями. Тут і екологічна проблема – знищення людиною довкілля, і щасливий фінал у стилі голлівудського хепі-енду, і естетика постмодернізму, коли від Лесі Українки залишилася тільки одна цитата: «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» А все інше – банальні фантазії сценариста, начерк яких недбало зроблений за чашкою кави з продюсером.
Виникає логічне питання, якщо інформаційний простір студія сім років збовтувала повідомленнями, що знімається анімаційний фільм за поемою Лесі України «Лісова пісня», то можна було влаштувати конкурс на кращий сценарій, оголосити національний конкурс на кращий сценарій, адже у фільмі немає жодного цікавого діалогу, жодної дотепної репліки.
Щоб з’ясувати логіку студії Animagrad та продюсерів фільму Ірини Костюк, Єгора Олесова, Анни Єлісєєвої, режисерів Олександра Рубана і Олега Маламужа, я виявив, що практично ця ж команда з цим же сценаристом Ярославом Войцешеком зняла анімаційний фільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» за мотивами казки Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила», презентація якої відбулась у 2018 році в розпал російсько-української війни на Донбасі. Укрпошта тоді навіть випустила марку, пропагуючи імперського класика під час війни з Росією. А студія Animagrad на цей фільм взяла від Держкіно України 19,5 мільйони гривень.
Прокат мультфільму пройшов у Росії та на окупованих територіях в Криму й на Донбасі. Для англомовних глядачів фільм ішов під назвою «Викрадена принцеса», а в Росії і на окупованих територіях України під назвою «Руслан і Людмила». За 7 тижнів у російському прокаті фільм зібрав включно з окупованими територіями 516 тисяч доларів.
У фільмі «Мавка. Лісова пісня» студія Animagrad використала частину ляльок зі свого попереднього фільму «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила», ролі яких теж озвучували відомі шоумени. Лялька Мавка зроблена з Людмили, тільки червоне волосся перефарбували на зелене, а з ляльки Руслана зробили Лукаша, помінявши йому одяг. Щоб зекономити на виробництві, деякі ляльки студія використала з ще давнішого свого мультсеріалу «Казкова Русь». Так, лялька Юля Прехитра, яка у «Казковій Русі» пародіювала Юлію Тимошенко, у фільмі про Мавку стала Килиною, а двоє бандитів, що на бульдозері нищать ліс, схожі на Віталія і Володимира Кличків. Тому лялька з серіалу «Казкова Русь» Бугай Віталік, що пародіювала Віталія Кличка, використана у фільмі про Мавку.
У 2015 році стався скандал між продюсерами студії Animagrad та громадськістю, коли за сценарій взялася російська сценарна група «Сахар+1kg». За цим сценарієм, мали бути такі персонажі, як фабрикантка й інженер Килина, староста Фрол, «філін» Філя. З цього приводу Юрій Винничук влаштував скандал, і продюсери замінили «Сахар+1kg» на Ярослава Войцешека. Та деякі ідеї російських сценаристів так сподобалися продюсерам студії, що зі вдови Килини з поеми Лесі Українки вони зробили фабрикантку, а її помічнику дали ім’я Фрол. Продушити у сценарій «філіна» їм не вдалося, але Фрола таки відстояли.
Взаємостосунки України з Росією історично розходяться як цивілізаційно несумісні, і компанія Film.ua вже змінює російський кіноринок на світовий. Право на показ мультфільму «Мавка. Лісова пісня» придбала компанія MENA для Близького Сходу і Північної Африки, підписані угоди на прокат анімаційного фільму в Польщі, Словаччині, Чехії, Естонії, Латвії, Литві, Румунії, Португалії, Угорщині, Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії, Македонії, Чорногорії, Боснії та Герцоговині. Менеджерський блок компанії Film.ua працює непогано, а творчий блок, культурно зорієнтований на Росію, потрібно міняти без жалю.
Продюсери, режисери, сценаристи компанії – люди без знання української культури, яка для них залишається чужою, і навіть без творчих амбіцій. Це звичайні заробітчани. Тому компанія має негайно зайнятися плеканням сценаристів, режисерів, продюсерів нової якості, які створять світову моду на українське кіно.
Чим відрізняється добрий режисер від поганого? Або добрий сценарист від поганого? Тим, що добрий режисер і сценарист цінують своє ім’я і доводять роботу до досконалості, щоб за неї не було соромно. А поганий режисер і сценарист ставляться до фільму, як до заробітку, бо в них немає імені, тому не переживають за репутаційні збитки. А якщо немає імені, то й немає що втрачати.
До війни компанія Film.ua 80% капіталу заробляла в Росії, знімаючи серіали для російської аудиторії. Коли українські кіностудії створювали фільми для російського ринку, то сценаристи у фільми обов’язково мали ввести героїнь Пєтровна або Ільїнішна, бо їм здавалося, що саме ці імена викличуть естетичний екстаз у невибагливого російського глядача. Тому втішає одне, що в мультфільмі за мотивами поеми Лесі Українки немає ні Пєтровни, ні Ільїнішни, бо цього б уже український глядач не вибачив.
Володимир Даниленко
