Чергова онлайн-зустріч студентів-першокурсників інституту журналістики Грінченкового університету мала пряме з’єднання з чудовим містечком Канів, що на Черкащині, з головним редактором тамтешньої газети «Дніпрова Зірка» Євгеном Бруслиновським. За якусь годину спілкування Євген Борисович встиг розповісти буквально про все, чим живе нині районна преса – і про щоденну рутину, і про високу творчість, і про ціни на папір та поштові послуги, і про зарплату журналістів та брак професійних кадрів, що є чи не найболючішою проблемою.
«Кожного журналіста, який до нас приходить, ми нині цінуємо, шануємо, ладні обійняти й приголубити, бо гарне перо — на вагу золота, — і жартома, і водночас стурбовано розповів головний редактор. – Особливо молодим, завзятим хлопцям і дівчатам радіємо. Коли такі, як 
ви, до нас приходять, вони мають тут школу життя, мають по суті ще один інститутський курс, при цьому, завважте, отримують стипендію в розмірі зарплати».
Виглядало на те, ніби нас редактор ненав’язливо вербував. І ніби на доважок запевняв, що журналіст з амбіціями обласної та столичної преси, неодмінно має пожити і попрацювати в районному містечку, у «найприземленішій» газеті. Без такого досвіду, переконував він, навіть найудатнішому репортеру завжди чогось бракуватиме. «Хто не пройшов школу районної журналістики – той смаленого вовка не бачив», — підсумував редактор «Дніпрової Зірки».
Не оминув Євген Борисович етапну ціху в житті районних газет — закон про роздержавлення комунальних ЗМІ, за яким «редактори позбулися перста влади», тобто зі співзасновників газети нарешті вийшли державні адміністрації і представницькі ради. З ухваленням відповідного закону «Дніпрова Зірка» стала вільною. Це звичайно позначилось на фінансовому становищі. Довелось ущільнювати витрати, чи не на всьому економити, зате газета, на переконання редактора, стала світлішою, розкутішою. «Правда, «святе» місце порожнім не буває, і канівська влада чи не одразу заангажувала «під себе» нове видання – газету «Драбівщина». Тепер вона «б’є у тулумбаси», а ми лиш співчутливо на те дивимось», — говорить пан Євген.
У вільної преси натомість своє життя і нові виклики. Це насамперед вміння конкурувати як у царині творчій, пресовій, так і на ринку рекламних послуг. «А ще ж створений тобою продукт має потрапити до читача. А то нам на горе – непомірні витрати у собівартості. Тобто, система розповсюдження паперових видань лишалась у спадок від розваленого Радянського Союзу, і ніхто її, ту систему, не поспішає реформувати. Особливо над редакціями в регіонах висить той дамокловий меч» — нарікає Євген Бруслиновський і показує на камеру сторінки свого неповноколірного видання форматом А3, де пан Євген — і редактор, і літературний редактор, і верстальник, власне, «універсальний солдат» не з доброї волі, а аби лиш на всьому зекономити.
Редактор акумулює кошти на давню свою мрію – створити регіональну телестудію. Вже обладнали в редакції окрему кімнатку, зробили ремонт. Прикупили навіть дещо з техніки – кілька відеокамер, а також апаратуру з професійним світлом та звуком. Мають свій сенхайзер і передавач. «Закупили 4 таких комплекти, тобто можемо запрошувати до телестудії трьох гостей на гостини до ведучого, — радіє Євген Борисович і додає: — До того ж маємо свій інтернет-сайт і книжкове видавництво».
І електронне видання, і книжкова агенція, і мрії про повноцінну містечкову телестудію ґрунтуються великою мірою на сучасних проблемах занепаду та розвитку ЗМІ. Одні сегменти втрачають позиції, інші – динамічно розвиваються, і головний редактор «Дніпрової Зорі» свідомий того, що справа всього його життя – паперова районна газета може вже завтра закостеніти на якомусь максимальному накладі.
Тому потрібен буде новий майданчик, нові засоби комунікації. Можливо, цю нішу займе канівське телебачення, що сьогодні лише в зародку, можливо актуальними стануть модерні регіональні інтернет-ресурси, хто зна? Єдине, що знає Євген Борисович Бруслиновський напевно – не можна сидіти, склавши руки, потрібно розвиватись, аби не втратити свого читача.
Ірина Приходько,
студентка Інституту журналістики Київського
університету імені Бориса Грінченка
