Євген Якунов «визначився» з десятьма книгами, які допомогли йому збагнути світ… Чимало людей складають свої списки «найголовніших» книг. Колись і я таке (на прохання своїх дітей) робив. У мене він зовсім інший. Це значить, що ми всі різні і що розумних книг у світі доста. І слава богу, що це так.
Віктор Тимченко
… Звичайно, для цього краще читати філософів, істориків, соціальних психологів. Але й художня література, часом, змушує замислитися над запитаннями, відповіді на які потім шукаєш усе життя. Отже:
1. Умберто Еко. Ім’я Рози.
Про вічність і трагічність бунту критичного розуму проти сліпої віри, який триває і дотепер, і зазвичай зазнає поразки.
2.Вільям Голдінг. Шпиль.
Про те, що не варто намагатися будувати, навіть в їм’я Господа, величний кам’яний храм на місці простої сільської каплички, бо це призведе до трагедії.
3. Жозе Сарамаго. Євангеліє від Іісуса.
Про те, як народжений дівою Марією юнак вірив, що його місія — нести світло вдячним людям, і лише наприкінці земного життя з жахом зрозумів, що Отець приховав від нього справжню роль — померти у стражданнях, покинутим і зрадженим.
4. Рей Бредбері. Марсіанські хроніки.
Про те, як люди тікали від ядерної війни на Марс і не знаходили там спокою і розради, бо від себе не втечеш й за мільйони кілометрів.
5. Герман Гессе. Степовий Вовк.
Про кожного з нас, тих, в кого вистачило сміливості, щоб піднятися на орбіту Землі й звідти осягнути всю марність людської суєти, але забракло енергії, щоб спробувати щось змінити.
6. Кобо Абе. Жінка у пісках.
Про те, що іноді високою метою всього життя є не гонитва за екзотичними метеликами, а щоденне рутинне вигрібання піску з глибокої ями, щоб дюни не поглинули тебе й твоїх близьких.
7. Михайло Булгаков. Майстер і Маргарита.
Про те, що з великим злом найуспішніше здатне боротися тільки зло вселенське.
8. Орхан Памук. Мене називають Червоний.
Про те, що мистецтво в різних людських цивілізаціях несе різну істину: європейське прагне зупинити мить з усіма її переживаннями, ісламське — подивитися на людську спільноту очима Аллаха, китайське — позначити весь пройдений людиною Шлях Дао на його портреті, як на мапі, де кожна зморшка — яр або вирва від страждань і випробувань.
9. Аркадій і Борис Стругацькі. Важко бути богом.
Про те, що історія завжди рухатиметься тільки їй відомими манівцями, як би ми не намагалися повернути її на “правильний” шлях.
10. Йен Пірс. Перст вказівний.
Про те, що кожна історична “правда” є зумисним викривленням реальності, і тільки зумівши скласти в один пазл всі численні вигадки істориків, можна спробувати докопатися до істини.
***
Хтось розчарується: це все — не про нашу нинішню реальність. Так. Але істини сьогоднішньої реальності треба черпати з реалій сьогодення, а не з книжок. Книга — це завжди про щось, що поза часом.
Євген Якунов
