Українське Різдво колоритне, веселе й естетичне. Важко заперечити, але є люди, яких дратують вітрини в ЦУМі, що виконані за мотивами нашого Різдва. Наприклад, вони не розуміють козу з вертепу, що стоїть поряд із елегантними манекенами. Що тут скажеш? Це невиправно.
Мені здається, що у Києві все ж бракує сценок народження Христа. Однак серед атеїзму і споживацтва ця сценка насправді дуже дивно виглядає, бо народження в яслах суперечить усім стандартам цивілізованого світу, де народження дитини має відбуватися мінімум за грубі гроші, максимум — в США, щоб дитя було громадянином цієї найуспішнішої країни світу, хоча зараз це й не факт.
Деградація Заходу очевидна. Ця деградація — наслідок споживання. Вчора прочитала статтю, в якій стверджується прямий зв’язок між читанням і рівнем розвитку особистості. На мою думку, головне — це критичне мислення. Нині дорослі люди, як діти, живуть споживацтвом. Споживацтво поширюється і на літературу.
Прочитала днями роман письменниці, що є чи не надією українського письменства. Це твір про війну, яка розпочалася 2014 року, в якій беруть участь харків’янин, донецький і одна росіянка…
Що відрізняє доброго письменника від популіста? Популістка напише про події в Донецьку перед приходом росіян ось як: сепари розмовляють у неї російською, а от діалоги між двома донецькими закоханими, яким Україна була по барабану, які познайомилися, працюючи в Туреччині, повернулися до Донецька через хворобу батьків одного з подружжя, — літературною українською. Як це назвати? Нацреалізмом? Східняцьким нацреалізмом? Коротше: брехня рідкісна.
Мені спадає на думку твердження однієї з наших інтелектуалок, що українська школа, преса і телебачення могли б українізувати Донбас і Крим. Щось естонці не естонізували Нарву. Яке убоге мислення, яка легковажність. Це й мисленням назвати складно.
А в одному зі своїх оповідань авторка згаданого мною роману описала українську жінку, що спить без трусів, бо не боїться нападу рускіх. І всі у захваті. Так буває, коли в суспільства бракує критичного мислення, тобто клепки. От у чім наша проблема, а не у відсутності грошей, війська, зброї. Дуже шкода. Єдина втіха, що не тільки в нас таке відбувається.
Роксана Харчук
