Цей допис – про кризу маскулінності в світі. Навіяний публікацією про те, що чоловіки припиняють читати книжки. Я виношу за дужки Україну, бо в нас війна і є значно більші проблеми. Проте криза почалася десь так 2013 року. І є, на мою не експертну думку, однією з причин, чому Путіну не дають у рило на Заході.
Світ починає бути, як казав Олег Ляшко на відео 1993 року, толерантним. Толерантність – ворог маскулінності. Толерантність – це не давати здачі, словом чи ділом. І лінійкою вимірювати, скільки представників якої раси та орієнтації має бути в тому чи іншому фільмі/серіалі, аби нікого, не дай Бог, не образити неувагою.
Чому чоловіки припиняють читати? Бо для них уже не пишуть книжок!!! Не перекладений українською американець Стівен Гантер писав саме для мужчин: “Круті білі хлопці”, “Снайпер” тощо. Як і перекладена “Перша кров” Девіда Моррелла. Але це – минуле століття.
Зараз пишуть жінки. Для жінок і про жінок. Тенденцію відчув Томас Гарріс, написавши “Мовчання ягнят” – реально феміністичний трилер, який не всіма зчитався. Головна героїня – Клеріс Стерлінг, яку в кіно зіграла Джоді Фостер, акторка толерантної орієнтації. Вона грає персонажа, в якому нема нічого традиційно жіночого. Як би це пояснити… Стереотипного. Не Мерилін Монро чи Моніка Белуччі. Старлінг як у романі, так і в фільмі – не жінка, а фахівець, інтелектуал. Натомість маньяк Джеймі Ганн – чоловік, який хоче перетворитися на жінку. У нього, за романом, фільм це опускає, традиційна орієнтація. Проте він її психологічно не приймає.
Таким чином, дано старт домінуванню “жіночих” сюжетів у книжках і фільмах. Все “традиційно чоловіче” розчиняється. Але воно існує. Інакше б у нас не питали: “Це для дівчинки чи для хлопчика?” або “Вас читає мій чоловік, я не дуже”.
Андрій Кокотюха
