“Ми під обстрілами щодня, а ви зрадники!” -1. “Через таких, як ви, нас убивають рашисти!” – 2. “Мало того, що покинули Батьківщину, ще й гавкаєте щось там на фб?!” – 3. “Зеленського критикуєш? російський наратив! А чого путіна так часто не лаєш, кремлівська запроданко?” – 4. “Виїхали? То пельку стуліть і гроші присилайте на війну, все!” – 5. І т.д.
Такого, ого, скільки. Надто, останнім часом, вірна прикмета майбутніх виборів. Тим, хто зараз не в Україні, теж було боляче почути “щось таке”. В т.ч. й від своїх друзів, яких знаєте роками, і яким, можливо, допомагали.
Так, пропаганда – це страшно, бо масовий злочин вбивства здорового глузду. Садистичний експеримент із свідомістю, скоєний в Україні її ж громадянами проти своїх співгромадян під час війни. Замовники, вони ж виконавці – ті самі, що контролюють в Україні більшість ЗМІ і ботоферми в соцмережах, ОПешники-квартальники. Неоригінальні, як належить дітям совка, адже на його “цінностях” виросли.
Просто згадаймо, яким табу за союзу були “родствєннікі за рубєжом” , апріорі “ізмєннікі”. “Бо нормальна людина ніколи не зможе жити за межами Вітчизни”. Тож наші очільнички просто перехопили естафету своїх дуже радянських предків.
Від них добре засвоїли, що необхідний момент пропаганди – повторювати те саме постійно з усіх прасок, голосами ЛОМів, вслід за ними – арміями корисних ідіотів. Упевнених, що таким чином “наближають Перемогу”. Другі, попри те, що співучасники – все ж таки, жертви. А перші хай би перечитали перед сном стенограми Нюрнбергзького процесу, може виявитися корисним.
Повторювати ж “треба” насамперед найабсурдніше, котре на голову не налазить, як-от №2 на початку цього тексту. Та ба, озвучене 1000 разів, на 1001-й навіть цілком притомними думаючими людьми може сприйматися істиною. І багатьма, як бачу й на власній сторінці у ФБ, саме так сприймається. Бо на те сублімація та проєктивна ідентифікація в умовах постійного стресу – найжахливішого останніх три роки в Україні. Що таке та і друга, потім собі погуглите. Але на службу Зермакам до ОП, визнаю, пішла якась дуже професійна сволота, хто добре знається не лише на термінології. Також і на тому, як захисні механізми людської психіки з допомогою месиджів-тригерів “конвертувати” в лютий, небачений раніше, розкол суспільства. Бо розділеними й дезорієнтованими легко маніпулювати.
Того й пішли в народ перелічені вище темники, працює Банкова. “Бий діаспору, рятуй Неньку”. Грубо, примітивно, але це таки працює, і вони не без успіхів долають “внутрішнього ворога”. Чи то пак, думають, що долають, а вороги – українці, до яких не можуть наразі дотягтися, закордонні, та все одно “внутрішні”, бо свої.
Мусить же бути хтось винним у хронічних факапах влади! Тільки, боронь Боже, не вона сама. “Аби не кляли нас, хай ненавидять “виїхалих”! Заодно: педалювати в них комплекс провини – див. №1; зняти з себе відповідальність за корупцію та некомпетентність – №4. Врешті, перемкнути увагу суспільства з купи невирішених проблем, тим більше, що й не збиралися їх вирішувати. Насамкінець, отримати фінансову інєкцію в ще досі живу економіку – №5.
І все одно – дурного робота. Жодна, навіть найдорожча і найжорстокіша пропаганда не вберегла на престолі жодного карлика від влади. Зате рано чи пізно оберталася різними, делікатно кажучи, неприємностями. Див. історію родини Чаушеску, наприклад. До речі, саме 21 грудня їхня історія закінчилася.
Людмила Пустельник
