Не належу до любителів Томас Манна. Нехіть викликає його манера письма. Всі оці «Зачарована гора», «Сповідь афериста Фелікса Круля» — є розтягнутими розповідями з численними деталями й епізодами, які не тільки нічим не сприяють розкриттю головного смислу твору, того, ради чого його написано, а навпаки, лише затемніють його, роблять невиразним, і взагалі сумнівним, якщо говорити про глибину проникнення в дійсність.
Думаю, що людям, які шукають в книгах відповіди на проблеми свого життя, а не просто інтелектуальної розваги, не варто тратити час на нудні тексти цього письменника.
В.Н. Ясмин
P.S.
Треба мати справжню мужність, щоб сказати таке про всесвітньо відомого письменника. Пан Володимир може помилятися, але те, що він не раб авторитетів і довіряє лише власному здоровому глуздові, в мене викликає лише захват.
Катерина Лініченко
А як же тоді Джойс?
Tykhin Tykhin
Якщо Манна ще якось можна читати, в нього принаймні якісь живі персонажі діють зі своїми бажаннями і страхами, то Джойс — це суцільна мертвечина, нудний опис малозначущих, суто побутових подій, за якими нічого глибшого не стоїть. Тож треба абсолютно не поважати себе, свою здатність бачити правду, щоб захоплюватися писаниною Джойса. Але як мало серед нас людей, які готові дивитися на світ власними, а не чужими очима!
В.Н. Ясмин
А Пруст?
Tykhin Tykhin
Пруст воістину великий письменник. Він пише ясно, виразно, його опис надзвичайно реалістичний, повний поетичного чару. І за всім цим ще й стоять певні сенси.
В.Н. Ясмин
